Реконструкція уряду в Польщі: причини змін та можливі наслідки для України

Ввечері 7 грудня на вулиці Новогродській, що у Варшаві, відбувалося засідання політичного комітету правлячої партії «Право та справедливість». Зустріч на Новогродській мала стати фінальним акордом півторамісячної епопеї, пов’язаної зі змінами кабінету Беати Шидло – члени комітету мали прийняти відставку прем’єр-міністра та рекомендувати претендента на посаду нового глави уряду. Драматизму ситуації додавав той факт, що правляча партія не дозволила опозиції оголосити уряду вотум недовіри того ж дня, а тепер своїми ж руками мала відправити у відставку прем’єрку, яка окрім очевидних успіхів у соціально-економічному плані, користувалася немалою підтримкою електорату.

Зустрічі політичного комітету передували тривалі політичні консультації лідера «ПіС» Ярослава Качинські з політичними союзниками, а також партійним активом. Ще два тижні тому ніхто у Польщі не сумнівався в тому, що пост прем’єра займе сам Качинські, замкнувши на собі не тільки неформальне лідерство у правлячій партії, але й формальну відповідальність за долю країни. Окремі важковаговики партії заявляли, що тільки лікарі можуть змінити це рішення, апелюючи до авторитарних замашок лідера, та його політичної цілеспрямованості. Одначе тривалі консультації з політичними соратниками, а також твереза оцінка ситуації та викликів, перед якими сьогодні стоїть Варшава, очевидно змінили настрої Качинські. І вибір було зроблено на користь Матеуша Моравєцкі – віце-прем’єра і міністра розвитку та фінансів в уряді Беати Шидло.

Говорячи про причини відставки Беати Шидло, аналітики неодноразово звертали увагу на кілька важливих факторів. Перша причина – корупційний скандал, наслідки якого хоча й не похитнули популярності правлячої партії, одначе призвели до кадрових змін, а також загострили протиріччя між правоохоронними органами. Друга – непопулярні політичні реформи, пов’язані зі змінами підпорядкування судів, роботою ЗМІ, а також обмеженням прав людини, які спровокували не тільки широкомасштабні акції протестів у Польщі, але й призвели до погіршення репутації країни на міжнародній арені. Третя – фактичний провал зовнішньої політики уряду. За останні два роки, як відзначають оглядачі, міністр закордонних справ Вітольд Ващиковські не тільки не зміг налагодити відносини зі східними сусідами, але й досягнув небувалого регресу у відносинах із Берліном та Брюсселем. Чого тільки варта історія з голосуванням щодо переобрання Дональда Туска на посаду глави Європейської Ради, в ході якого виявилось, що Польща стала єдиною країною яка проголосувала проти. І хоча всі означені вище причини є серйозними політичними помилками, на мою думку, головною причиною відставки Шидло стало те, що вона втратила політичну підтримку Качинські, чи то через те, що реально не відповідала викликам часу, чи то через страх створити собі політичного опонента як на рівні партії, так і країни. Натомість Качинські запропонував партактиву призначити технократичного та авторитетного на Заході банкіра, який на його думку, здатен подолати виклики сьогодення. Партія підтримала лідера.

Беату Шидло, в підтримку якої впродовж останнього тижня піднялась небувалої сили суспільна хвиля, вирішили залишити в уряді, зважаючи на її «ефективну роботу на користь польського народу». Поки що її посада точно невідома, однак зрозуміло, що вона не може бути нижчою, ніж позиція віце-прем’єра.    

Для українського читача ім’я Матеуша Моравєцкі практично невідоме, хоча в Польщі впродовж останніх двох років, він встиг здобути імідж одного з найпотужніших урядовців в кабінеті Беати Шидло. До однозначних здобутків Моравєцкі відносять авторство успішної «Стратегії збалансованого економічного розвитку», а також плану економічного розвитку, названого в його честь. Втілення на практиці положень цих двох документів призвело до позитивного ефекту – збільшення бюджетних надходжень, необхідних для реалізації програми соціальної підтримки «Родина 500+», а також зростання економіки до 4,2%  у цьому році. Окрім того, здобутками саме зваженої економічної політики Моравєцкі аналітики вважають створення у Польщі впродовж цих двох років 223 тисяч нових робочих місць. Ці факти, на думку оглядачів, і стали головною причиною вибору Матеуша Моравєцкі в якості наступника Шидло.

До того ж, окрім вдалої роботи в уряді, Моравєцкі має за своєю спиною тривалий досвід роботи в міжнародних фінансових та наукових інституціях, який може стати в пригоді у процесі налагодження співпраці з європейським інституціями.

Моравєцкі став членом «ПіС» тільки влітку 2016 року, у нього за плечима робота радником в уряді Дональда Туска – усе це не може не викликати у політичного істеблішменту «ПіС» питань щодо доцільності призначення такого «молодого» партійця на настільки відповідальний пост. Одначе з точки зору довгострокової стратегії виживання Ярослава Качинські такий крок більш, ніж виправданий. На противагу Анджею Дуді, який останнім часом діє в розріз позиції партії та виступає в авангарді молодого поміркованого крила «ПіС», Качинські виводить на політичну авансцену Моравєцкі, посада якого є апріорі більш контрольованою. Оглядачі очікують, що саме Моравєцкі стане обличчям «ПіС» у наступному електоральному циклі, в ході якого партію чекають місцеві, парламентські, а згодом і президентські вибори. Логіка політичного процесу змушуватиме Моравєцкі триматися лінії партії, а значить і Качинські зберігатиме свій статус.

Поява прізвища Моравєцкі у списку претендентів на посаду прем’єра, викликала в середовищі українських оглядачів оптимістичні очікування щодо зменшення напруги у україно-польських відносинах. Більшість аналітиків припускали, що Матеуш Моравєцкі, який одним з перших заговорив про поліпшення умов працевлаштування українців у Польщі, розглядаючи східних мігрантів в якості необхідного імпульсу економічного зростання, виступатиме за налагодження прагматичних відносин з Україною, без історичних образ. Однак уже перше інтерв’ю новоспеченого прем’єра вщент розбило ці сподівання.

Одразу по призначенню на посаду, Моравєцкі дав зрозуміти, що не відступатиме від позиції лідерів партії у питанні України. Прем’єр заявив, що цінує значення українських трудових мігрантів у процесах економічного зростання, однак вони не можуть бути індульгенцією за «геноцид на Волині». Більше того, глава уряду заявив, що приймаючи українців, Польща допомагає ЄС вирішити міграційну кризу на східному напрямку, а тому претензії, які звучать з Брюсселю не мають жодних підстав. Моравєцкі назвав шантажем заяви про те, що у разі не виконання Польщею зобов’язань щодо прийому сирійських біженців, ЄС припинить фінансову підтримку Варшави, і пообіцяв, що великий польський народ не дозволить так чинити по відношенню до себе. Здається, більш красномовної заяви щодо майбутньої політики нового уряду Польщі годі й чекати.

І хоча склад нового кабінету Моравєцкі оголосить тільки з понеділка, зрозуміло, що незалежно від того чи залишиться на посаді міністр закордонних справ Вітольд Ващиковські чи його пост займе хтось інший, політика уряду у питанні України навряд чи зміниться. А це означає, що нас чекає довга і важка розмова. Розмова з Ярославом Качинські.        

Автор: Михайло Мозоль
PhD student, викладач НУ “Острозька академія”

 

Популярні публікації