Протести та підготовка до парламентських виборів: чого чекати від Грузії?

Автор: Олександр Гнидюк, експерт Фонду громадської дипломатії

Протягом останніх місяців в Грузії розгорілася серйозна політична криза, яка супроводжувалась масовими протестами та рядом міжнародних скандалів. Політична система знаходиться в певній зоні турбулентності, зважаючи на дуже високий рівень протестної активності, активізацію опозиційних сил та початок фактичної підготовки до парламентських виборів, які серйозно вплинуть на подальший розвиток країни. Особливо в контексті того, в якій боротьбі завершилась президентська виборча кампанія восени цього року.

Початок кінця «Грузинської мрії»

Як свідчать результати різних соціологічних досліджень, серед громадян Грузії стабільно зростає рівень протестної активності протягом останніх декількох років. Це пов’язується з рядом факторів: зниженням темпів економічного росту, встановленням повного контролю над політичним життям країни з боку правлячої партії, збільшенням рівня злочинності і тд. Крім того, «Грузинська мрія» почала масово втрачати прихильність ліберально налаштованого середнього класу, який проживає у великих містах, що стало ще одним каталізатором можливих соціальних вибухів.

Причина полягає у появі умовного ефекту втоми від представників влади та формуванні запиту на оновлення політичних еліт або правлячого класу. Головний індикатор цього проявляється у різкому збільшенні антирейтингу щодо Бідзіни Іванішвілі – екс-прем’єра, якого називають «власником» або «хрещеним батьком» чинного режиму.

Активна фаза протестів розпочалась восени 2018 року, через справу Зази Саралідзе – батька вбитого у бійці підлітка, справу якого поліція не розслідувала належним чином, що також підтвердили представники спеціальної комісії у парламенті. Результатом стали багатотисячні акції протесту, які спричинили відставку генерального прокурора та уряду країни на чолі з Георгієм Квірікашвілі.

Наступною точкою ескалації став вже згаданий російський фактор, коли значна частина грузинського суспільства обурилась після участі російського депутата від Комуністичної партії Сергія Гаврилова у Міжпарламентській асамблеї православ’я, яка проходила в Тбілісі. Нагадаю, що в ході засідання Гаврилов сів на місце голови парламенту Грузії, що викликало нову хвилю протестів та сутичок з поліцією, які призвели до численних травм серед обох сторін конфлікту.

Для стабілізації ситуації протестувальники висунули ряд вимог до чинного уряду, серед яких пропоную виокремити дві ключові – відставка тодішнього очільника МВС Георгія Гахарії та прийняття змін до виборчого законодавства (перехід від змішаної до пропорційної виборчої системи вже під парламентські вибори 2020 року).

Керівники «Грузинської мрії» спочатку публічно погодились на ці умови, але вже незабаром зробили з точністю до навпаки – призначили скандального міністра на посаду прем’єра та провалили голосування по виборчій реформі, що стало черговим каталізатором протестів.

Парламентарі від правлячої партії заявили, що готові розглянути зміни до виборчого законодавства, але вже після наступних парламентських виборів. На думку представників «Грузинської мрії» діючий закон про вибори повністю відповідає демократичним нормам, а для прийняття нового закону в середині коаліції банально не вистачає голосів. Подібні заяви виглядають дещо двозначно та викликають негативну реакцію у представників опозиції, що провокує черговий виток кризи в середині країни.

Негативні тенденції підсилюють суспільні настрої, які, за результатами досліджень громадської думки, зростають на користь опозиції. Близько 30% громадян висловлюють активну підтримку протестувальникам та ще близько 30% відносяться до групи «плаваючого» електорату, які й будуть визначальними в перспективі виборчої кампанії. Посилює шанси опозиційних сил також той факт, що 58% населення підтримує перехід від змішаної до пропорційної виборчої системи.

На даний момент ситуація в Грузії виглядає доволі критично й багато в чому нагадує молдовський кейс, коли лідер правлячої Демпартії Володимир Плахотнюк намагався зіграти на межі фолу і втриматись при владі розуміючи, що виборчу кампанію він програє. У тій ситуації утворилась коаліція «проти Плахотнюка», яку підтримали ключові центри впливу – Росія, ЄС та США. Дискусійним залишається питання щодо того, наскільки молдовський сценарій зможуть відкатати в Грузії, але на теперішній стадії починають включатися впливові геополітичні актори, які намагаються посилити власні позиції та вплинути на кінцевий результат.

Між Вашингтоном та Москвою

У Вашингтоні зростають побоювання та критика політичного режиму в Грузії. Перші претензії з боку США до представників команди Іванішвілі виникли ще під час першого побиття демонстрантів у червні, які викликали «обережне занепокоєння» американської сторони. Однак ситуація вийшла на рівень міжнародного скандалу, який може суттєво послабити підтримку щодо офіційного Тбілісі зі сторони США.

Представники групи підтримки Грузії в Конгресі Адам Кінзінгер та Джеральд Конноллі надіслали в офіс грузинського прем’єра Георгія Гахарії офіційний лист, в якому висловлюють стурбованість відносно демократичного розвитку країни. Причина подібної критики полягає саме у провалі голосування за зміни до виборчої системи, які передбачали перехід до пропорційної системи.

США чітко підтримують сценарій зі зміни виборчої системи, який позитивно вплине на результати опозиційних сил та відкриє можливості для легального перезавантаження влади або принаймні обмежить повноваження лідерів «Грузинської мрії». Такий сценарій абсолютно не влаштовує Іванішвілі, який розцінює цю виборчу кампанію як «останній бій» і намагається використати увесь адміністративний, інформаційний, та фінансовий ресурс для досягнення поставлених цілей. За такого розкладу йому аж ніяк не вигідно позбуватись вже апробованої історії з мажоритаркою, яка може дозволити перекрити всі прогалини на рівні просідання рейтингів партії та сформувати необхідну більшість за результатами виборів, які заплановані на кінець жовтня 2020 року. Для Іванішвілі важливо втримати контроль над ситуації в країні на фоні протестів та зниження темпів економічного росту.

До прикладу, пік росту грузинської економіки відбувся у 2007 році й досягнув позначки у 12% річних, ще в період президентства Саакашвілі. Згідно показників 2018 року, ріст економіки зупинився на показнику у 4,8% що також доволі сприятливий показник, але у 2019 році ситуація дещо погіршилась, зважаючи на новий виток дипломатичного протистояння з Москвою та масовий відтік російських туристів. За таких умов лідери опозиційних сил усвідомлюють, що зміна виборчого законодавства видається малоймовірною й будуть розкачувати ситуацію на предмет проведення дострокових виборів, поки рівень підтримки влади залишається критичним.

Росія буде грати на підтримку діючої влади та, можливо, спробує підсилити декількох лояльних політиків з середовища «Грузинської мрії», які зможуть перебрати на себе лідируючі позиції в середині партії. За таких умов Бідзіна Іванішвілі може зберегти власні активи, але погодитись на поступову передачу влади. Один з головних претендентів – Георгій Гахарія, чинний прем’єр та скандальний екс-очільник МВС, котрий може стати повноцінним лідером «Грузинської мрії» або оновленого проекту, який виникне на його місці. Все знову ж таки буде залежати від того, коли та в яких умовах буде відбуватись виборча кампанія.

Грузія може потрапити у дуже скрутне становище, якщо не буде знайдено консенсусу в середині країни. Це може спровокувати затяжну політичну кризу, яка буде перманентно вибухати до кінця жовтня наступного року. Для лідерів «Грузинської мрії» та персонально Іванішвілі – це боротьба за виживання, саме тому ситуація навряд чи вирішиться просто та без подальшого втручання зовнішніх сил.

Популярні публікації