Політична реальність чи історична справедливість: що переможе в українсько-польському протистоянні?

27 червня польський Сейм ухвалив зміни до скандального закону про ІНП, скасувавши статтю, що передбачала кримінальну відповідальність за приписування польському народу злочинів нацистів, а також можливість притягнення до відповідальності за такі дії іноземців. Того ж дня президент Польщі Анджей Дуда підписав зміни і вони вступили в дію.

Де-факто, ПіС руками прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, який виступив автором правок, визнав, що польський народ таки брав участь у Голокості та інших злочинах нацистів і несе відповідальність за вчинене.  Після скандального ухвалення попередньої версії цього закону у лютому 2018 року, а також неоднозначних висловлювань Моравецького з цього приводу, такий поворот, на перший погляд, може здаватись дивним, якби не кілька факторів, про які варто сказати.

Польські аналітики, які уважно стежать за ситуацією у правлячій партії відзначають, що рішення про внесення змін було прийняте після невдалого візиту президента Анджея Дуди до США, під час якого жоден з американських політиків топ-рівня не знайшов часу на зустріч  лідером держави, яка виступає ключовим союзником США у Східній Європі. Більшість оглядачів зійшлися в тому, що інформація про неформальні санкції, запроваджені щодо польських політиків після підписання  попередньої версії закону про ІНП, була правдою.  А тому вирішити цю проблему можна було лише відмовившись від скандальних положень, проти яких виступали Ізраїль та США.
 
Потрібно віддати належне Моравецькому, який знайшов у собі сили (читай – політичну волю) і самостійно запропонував відмовитись від суперечливих положень закону. При цьому ПіС спробував мінімізувати якщо не зовнішні, то хоча б внутрішньополітичні іміджеві втрати, ухваливши зміни впродовж двох годин та зберігши положення про українських націоналістів та злочини, вчинені ними, на розсуд ново(роз)(с)формованого Конституційного трибуналу.   

У світлі наближення чергової, 75-ї річниці Волинської трагедії такий хід мав спрацювати на користь ПіС, оскільки  дозволяв і далі розігрувати карту захисту поляків від міфічних українських бандерівців, апелюючи до пошуку історичної справедливості.

Привід не стали шукати довго. Причиною чергового загострення на українсько-польському історичному фронті став виступ глави Українського товариства Польщі Григорія Купріяновича, в якому люблінський воєвода Пшемислав Чарнек розгледів зневагу до польського народу та Польської держави. Посилаючись на статтю 55 закону про Інститут національної пам’яті, Чарнек назвав «однією великою провокацією» відкриття Меморіалу пам’яті українцям (в якому, між іншим, брав участь Петро Порошенко),  та зауважив, що порівняння 130 тисяч жертв з польського боку та кількасот з українського, він вважає злочином.
 
У сухому підсумку, спостерігаємо дві цікаві тенденції польської зовнішньої політики. У першому випадку Варшава іде на поступки США та Ізраїлю, капітулюючи перед сильнішими гравцями та заперечуючи власноруч створені міфи про польську непричетність до злочинів нацистів. У другому – продовжує використовувати неоднозначні положення закону про ІНП у відносинах з Україною, показово демонструючи непоступливість у історичних питаннях.

З цього приводу, польська дослідниця Оля Гнатюк зазначає, що, таким чином, польська влада хоче одностороннього покаяння від України, без якого відновлення добросусідських відносин не є можливим.  

Чи піде на такий крок Петро Порошенко, покаже час, однак питання з приводу того, чи можуть односторонні поступки бути запорукою надійних двосторонніх відносин у майбутньому, як на мене, це не змінює.     

Популярні публікації