Партнерство Києва та Анкари: перспективи та ризики

Тарас Сафонюк, експерт Фонду громадської дипломатії

Відноситись до Туреччини можна по різному. Одні симпатизують цій країні, інші обережно та з невдоволенням поглядають на політику Ердогана. Однак, заперечувати значний прогрес за останні десятиліття, який досягла Анкара в сфері зовнішньої політики, зміцнивши свої позицій в Лівії, на Кавказі та Близькому Сході неможливо. Сьогодні, Туреччина безсумнівно є одним із потужних регіональних лідерів. У свій час Україна могла піти тим самим шляхом в Східній Європі, але, чомусь, ми дуже часто робили помилки на своєму шляху.

Відносини між Україною та Туреччиною нині знаходяться на новому рівні і співпраця між країнами з кожним роком посилюється. Можна впевнено стверджувати, що імперіалістичні амбіції Росії явно не в інтересах адміністрації Ердогана. Тому на фоні російсько-українського конфлікту зближення Києва та Анкари є природнім і корисним.

10 квітня президент України Володимир Зеленський вдруге за свою каденцію з робочим візитом відвідав Туреччину і зустрівся з Раджепом Ердоганом. Під час візиту було проведено дев’яте засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною під спільним головуванням. Варто відмітити, що з початком військової агресії РФ Туреччина послідовно підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. В ході зустрічі Ердоган звернув увагу на нарощування військ Росії поблизу з українським кордоном і наголосив на підтримці України, окремо, відмітивши, що врегульовувати конфлікт на Донбасі потрібно дипломатичним шляхом.

Після зустрічі Володимир Зеленський спілкуючись з турецькими ЗМІ відмітив:

«Ми маємо спільне бачення ситуації та готовність до спільних дій заради щасливого спільного майбутнього наших країн. І все це вкотре підтвердила наша сьогоднішня зустріч».

Зрозуміти ентузіазм президента України можна, оскільки Київ домовився з Анкарою про військово-технічну, економічну та гуманітарну співпрацю. Насамперед це стосується наступного:

– В ході зустрічі було обговорено розвиток військово-політичної співпраці в контексті реалізації контрактів, які були підписані в грудні 2020 року. Це стосується будівництва кораблів класу «корвет», постачання безпілотних авіаційних комплексів «Bayraltar» з боєприпасами, які продемонстрували свою ефективність у нещодавньому конфлікті в Нагірному Карбасі, та нових спільних проєктів в авіаційній галузі. Слід також згадати, що нещодавно Україна та Туреччина домовились про спільне виробництво «Bayraltar» згідно чого в комплектації БПЛА будуть використовуватись двигуни українського виробництва.

– Київ та Анкара домовлялись про спільне виробництво військово-транспортного літака Ан-178 на базі підприємства «Антонов». Для України це важливо насамперед тим, що після розриву військово-технічної співпраці з РФ починаючи з 2014 року керівництво держави потребувало нових партнерів в сфері авіабудуванні.

– Були скоординовані кроки держав щодо деокупації АР Крим та Донбасу на рівні ООН, ОБСЄ і Ради Європи. Україна та Туреччина обговорили спільну боротьбу з тероризмом, екстремізмом та сепаратизмом, а також отримання Україною ПДЧ НАТО та, загалом, наближення ЗСУ до стандартів Альянсу. Окремо між сторонами було проговорено співпрацю щодо безпеки в Чорноморському регіоні.

– Президент України закликав Туреччину інвестувати в українську інфраструктуру. Натомість Ердоган висловив бажання якнайшвидше підписати Угоду про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною, яка допоможе збільшити товарообіг між країнами до 10 мільярдів доларів.

– Під час переговорів піднімалась і тема участі Туреччини в українській «великій приватизації». В першу чергу це стосується придбання портів та енергетичних об’єктів і загалом посилення співпраці в енергетичній сфері.

Також було проговорено ряд інших питань таких, як вдосконалення та спрощення прикордонного контролю, взаємне заохочення інвесторів, співпраця у стримуванні пандемії COVID-19, житло для кримських татар та інші.

Загалом, картина взаємовідносин між Україною та Туреччиною складається надзвичайно добре. Перспективи розвитку подальшої співпраці можуть гарантувати Києву потужного союзника в Чорноморському регіоні, що посилить позиції обох держав в світі.

Однак, варто зважати і на ряд ризиків, які можуть виникнути через проникнення турецької економіки в Україну. Як правило, слідом за економікою приходить політичний вплив і тут потрібно бути надзвичайно обережними. Варто пам’ятати, що хоч Туреччина підтримує Україну і кримських татар, санкцій проти Москви за порушення їх прав Анкара не вводить. Це ще раз підтверджує тонку і надзвичайно виважену політику Ердогана, який уміло балансує між Росією, Європою та США, просуваючи власні національні інтереси.

В цьому контексті Україні потрібно бути обережною і грамотно, на рівноправних основах, вибудовувати політику з турками. Або, простіше кажучи, вчитись на рівних умовах використовувати один одного. Поки Київ вигідний для Туреччини протистоянням з Росією і як плацдарм для просування власних інтересів в Східній Європі. Але можна припустити, що з посиленням позицій України в регіоні політика Анкари теж буде змінюватись. Хоч Зеленський і Ердоган під час зустрічі називали один одного друзями потрібно розуміти, що у великій політиці друзів не існує, є спільні інтереси. Тому, в контексті україно-турецьких відносин потрібно вже розпочинати вибудовувати різні стратегії, оскільки варіантів розвитку стосунків між країнами є багато і якщо ми хочемо мати сильні позиції в майбутньому, то про це потрібно думати вже сьогодні.

Популярні публікації