Операція «наступник» або чого чекати від виборів в Казахстані

Характерною особливістю багатьох країн пострадянського простору стала довготривала концентрація влади в руках одного політичного діяча, а стандартна для західних демократій процедура легітимної зміни управлінської команди перетворюється на справжній виклик трансферту влади. 9 червня таке випробування переживатиме Казахстан.

Відставку Назарбаєва не можна назвати спонтанною, відповідне рішення готували завчасно, для цього розчищали політичне поле. Хоча майбутні вибори символізуватимуть остаточне полишення Назарбаєвим своєї персональної посади, вони ніяк не підтверджують його плани йти з політики. Скоріше навпаки, багаторічний лідер нації передасть пост суто технічному кандидату, якого зможе повністю контролювати і впливати на ключові державні рішення. Більше того, Назарбаєв зможе реалізувати оптимальну модель передачі влади, яка буде виграшна в довгостроковій перспективі. Поступовий транзит дозволить збалансувати ключові групи інтересів, вибрати зручного наступника та зміцнити позиції членів власної сім’ї, що не можна назвати легким завданням. Достатньо вивчити досвід сусіднього Узбекистану, де,після смерті Іслама Карімова, було повністю нівельовано вплив родини екс-президента.
Думаю, Назарбаєв не в захваті від такої перспективи і вирішив зіграти по-іншому, виходячи з чіткого розрахунку.

Президентські вибори в Казахстані покликані стати одним з інструментів поступової і легітимної передачі влади від Назарбаєва як політичної фігуру до своєрідного «колективного Назарбаєва» – представників його найближчого оточення. Виконуючий обов’язки глави держави та один з лідерів партії «Нур Отан» Касим-Жомарат Токаєв покликаний стати першим елементом створюваної управлінської моделі після перемоги на президентських виборах. Антисистемні сили знаходяться в достатньо жорстких умовах, вони позбавлені відкритих правил гри і, як наслідок, не мають відповідного рівня суспільної підтримки. Натомість, розігрується вже традиційний для пострадянських реалій сценарій, коли під роль опонентів обирають відверто слабких кандидатів, які не мають жодного публічного капіталу, ресурсів та, як правило, навіть не ведуть повноцінної кампанії. Окремі політичні «спаринг-партнери» навіть не мають партійного сайту, медійна активність практично відсутня і обмежується окремими постами в соціальних мережах.

За таких умов ситуація вірогідно розвиватиметься в рамках заздалегідь підготовленого плану і повинна завершитись впевненою перемогою ставленика Назарбаєва з підтримкою в районі 80%, тому найбільшою інтригою президентської кампанії стане саме кількість голосів за Токаєва.

Переконливий тріумф створить передумови для чергової звитяги головної партії країни «Нур Отан» на виборах 2021 року. Проте, допустимий сценарій за якого Назарбаєв підтримає ідею якнайшвидшої легітимації усіх гілок влади й ініціює дострокові парламентські вибори на 2020 рік.

На фоні послаблення національної валюти, збільшення державного боргу, можливого коливання цін на енергоносії, що розхитуватиме економічну стабільність країни, продовження повноважень бажаного складу органів державної влади завдання, яке не варто відкладати у довгий ящик.

В оточенні Назарабаєва розраховують залучити максимальну увагу до майбутніх виборів важливих міжнародних партнерів в обличчі Китайської народної республіки, Російської Федерації та країн Європейського Союзу. Зовнішня легітимність – важливий атрибут для нового президента Казахстану, оскільки зовнішньополітична діяльність лежатиме в основі його функціоналу у нових конфігураціях політичної влади (не дарма кандидатура наступника підбрилась з урахуванням великого дипломатичного досвіду Токаєва). Під надійним контролем Назарбаєва новий президент зосереджуватиметься на геополітиці у більшій мірі, ніж на внутрішньополітичних кейсах, що вірогідно стане однією з особливостей нової управлінської моделі, де нівелювання загрози концентрації владних повноважень в руках однієї сили забезпечуватиметься чітким розподілом обов’язків між усіма гравцями.

В свою чергу Назарбаєв візьме на себе роль диригента державницьких процесів та арбітра політичної конкуренції в країні. Переформатована під нього Рада Безпеки забезпечуватиме конституційний контроль за ключовими позиціями державного механізму. Від постаті Назарбаєва залежатиме кінцевий успіх транзиту, але в цьому полягає і головний виклик. Саме боротьба в середині правлячого клану буде визначальною в довгостроковій перспективі. Зрозуміло, що в силу віку, Назарбаєв не матиме змоги постійно гарантувати мирність політичного життя в Казахстані, а Токаєв не може претендувати на роль «безальтернативного» лідера, – це президент одного терміну, суто технічна фігура.

Головний предмет торгу буде стосуватись того, хто буде наступним, після Токаєва. Над цим буде думати Назарбаєв протягом наступних п’яти років. В числі найбільш реалістичних фігур знаходиться Самат Абіш – діючий заступник голови Комітету національної безпеки і, за щасливим збігом обставин, племінник самого Назарбаєва. Його підтримує частина вливових людей з оточення екс-президента. Проте, головними противниками такого розвитку подій залишаються окремі члени «сім’ї».

Зокрема, Дарига Назарбаєва, дочка багаторічного президента,  нещодавно була обрана головою Сенату (верхньої палати парламенту) та змінила на посаді самого Токаєва. Схожої думки притримується зять Назарбаєва Тимур Кулібаєв, який має вагомий вплив та володіє потужним фінансовим капіталом, контролює значну частину банківського сектору Казахстану.

Таким чином, Казахстан поступово переходитиме на новий політичний етап – підготовка до життя без Назарбаєва, який супроводжуватиметься конкуренцією за перерозподіл сфер впливу і закріплення основ для подальшого стабільного функціонування режиму. Основне завдання вічного лідера країни забезпечити мирний транзит і нав’язати усім учасникам політичного життя країни єдину систему правил, дотримання яких здійснюватиметься навіть після остаточного відходу Назарбаєва.

Текст опублікований на Факти

Автор: Антон Найчук, кандидат політичних наук, директор Фонду громадської дипломатії.

Популярні публікації