Оборонна стратегія Польщі 2020: «За» розширення НАТО та ЄС, головна загроза – РФ
Автор: Владислав Сердюк, Фонд громадської дипломатії

12 травня 2020 року президент Польщі Анджей Дуда підписав нову стратегію національної безпеки країни, де головним стратегічним партнером як і раніше залишається США, а головною загрозою була визначена «неоімперіальна політика влади Російської Федерації». Останній факт дозволяє припустити, що якщо в даний момент й існує можливість нормалізації польсько-російських відносин, то поле для «маневру» вкрай обмежене.

Що таке стратегія нацбезпеки?

Це найважливіший державний документ з безпеки та оборони в Польщі. У ньому йдеться про основні інтереси та цілі Польщі в сфері національної безпеки. Мова йде не тільки про чисто мілітарну загрозу, але й про зовнішню, внутрішню, громадську, економічну, екологічну, інформаційну, а також телекомунікаційну види безпеки.

Документ визначає ряд цілей. Наприклад, мова йде про такі базові речі, як забезпечення недоторканності кордонів й суверенітету Польщі. Він також передбачає створення можливості активного формування міжнародних відносин. Тобто пункти стратегії безпосередньо впливають на зовнішньополітичний порядок денний Польщі.

Це не перша оборонна доктрина, їй передувало ряд документів. У 1990 році в Польщі була прийнята Оборонна доктрина. У 1992 році був затверджений наступний документ під назвою «Політика безпеки і оборонна стратегія Польщі», яку змінили вже після вступу країни в НАТО, що було його головною метою.

У 2003 році була затверджена стратегія безпеки Польщі. Її прийняття стало результатом активізації міжнародної боротьби з тероризмом після сумнозвісного теракту 11 вересня.

Наступну концепцію нацбезпеки Польщі затвердили в 2007 році. Її особливість полягає в тому, що вона розроблялася урядом Права і Справедливості, а реалізовувалася владою Громадянської платформи.

У 2010 році знову з’явилися розмови про необхідність зміни стратегії безпеки і оборони. Причиною тому стала зміна ситуації на міжнародній арені, зокрема, агресія РФ відносно Грузії, яка показала всьому світу політику Москви з нової точки зору. Концепція розроблялася кілька років і її повинні були затвердити в 2013 році, проте ситуація в Україні й подальша окупація Криму Росією змусили Польщу доопрацювати її. Остаточно вона була підписана 5 листопада 2014 року екс-президентом Броніславом Комаровським на прохання екс-прем’єра Еви Копач.

Про що йдеться в стратегії національної безпеки Польщі 2020?

Автори документа визнають факт декомпозиції існуючого міжнародного порядку й стверджують, що це негативно впливає на загальний стан (тобто на всі аспекти) безпеки Польщі, ускладненює реалізацію національних інтересів та досягнення стратегічних цілей.

Результатом таких змін, на думку Польщі, є виникнення обстановки, яка характеризується непередбачуваністю й невизначеністю, що стали результатом недотримання міжнародного права та невиконання міжнародних зобов’язань низкою держав.

Кількість різноманітних викликів та загроз зростає. Однак найбільшою загрозою стратегія визначає «неоімперіальную політику влади Російської Федерації». Прикладом такої політики РФ наводиться вже згадана вище агресія щодо Грузії, окупація Криму, а також війна на Донбасі. Ці дії Росії порушили основні принципи міжнародного права й підірвали опори європейської системи безпеки.

У Польщі заявляють, що РФ «інтенсивно розширює військовий наступальний потенціал» (в тому числі й на західному стратегічному напрямку), а також проводить масштабні військові навчання, засновані на сценаріях, які передбачають конфлікт з країнами НАТО, швидке перекидання великих військових бригад й навіть застосування ядерної зброї.

Більш того, автори документа характеризують дії РФ як «нижче порога війни» (тобто гібридного характеру). Такі дії несуть загрозу виникнення конфлікту (наприклад, ненавмисного, який може виникнути з моментальної ескалації в результаті інциденту). Росію звинувачують у будівництві ряду невійськових засобів для дестабілізації західних країн й товариств, а також створення конфліктів між союзними державами. Йдеться про такі інструменти як дезінформація (наприклад, fake news) та кібератаки (остання така була здійснена на пошту канцлера Німеччини Ангелу Меркель, про що вона заявила особисто).

Ще одним аргументом на користь припущення про те, що відносини між Польщею та РФ зараз (та й в найближчому майбутньому) не підлягають нормалізації є також твердження авторів, що Росія «буде продовжувати політику підриву існуючого міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві». Метою таких дій є «реконструкція супердержавного положення та сфер впливу».

Цілком очевидно автори стратегії заявляють, що загрозу для Польщі також представляє проект газопроводу Північний Потік – 2. Він розглядається в якості загрози не тільки для країни, а й усього регіону, що своєю чергою ще сильніше позначиться на безпеці Польщі.

На енергетичному ринку Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи як і раніше домінує РФ. Північний Потік – 2 розглядається як елемент, який тільки посилить існуючу залежність країн регіону від Кремля і відповідно збільшить ризик використання Росією енергоресурсів як інструмент політичного тиску.

В рамках протидії цій загрозі пропонується ряд рішень, які слід вживати не тільки в рамках державної політики, а й ініціювати їх на рівні НАТО і Євросоюзу. Серед іншого, пропонується будувати відносини з РФ грунтуючись на двох принципах залякування та варіативного діалогу.

Стратегія передбачає інтенсифікацію прагнення до збільшення присутності союзних військ на східному фланзі (і це крім окремого пункту про необхідність збільшення мілітарної присутності США на території Польщі).

Варшава продовжує вважати першочерговим завданням «збільшення постійної присутності американських військ на території Польщі», а також поглиблення співпраці в економічній, технологічній та енергетичній сферах. Останнє передбачає збільшення поставок американського газу до Польщі та диверсифікацію газового ринку Центральної та Східної Європи, що також може позитивно позначитися на енергетичній, а потім й політичній безпеці України, яка також активно шукає можливість відмовитися від російських енергоресурсів.

Польща пропонує ряд ініціатив, якими Україна могла б скористатися й більш безпосереднім чином. Наприклад, у Варшаві вважають за необхідне розширення, як НАТО, так і Євросоюзу. Розширення в бік країн Східної Європи (а саме «Східного партнерства») дозволить зміцнити безпеку східного флангу.

Автори документа також підтримують ідею поглиблення євроінтеграції в оборонній сфері, проте, в рамках існуючих наднаціональних оборонних структур та ініціатив.

Серед іншого, в рамках регіональної політики Польщі пропонується зміцнювати незалежність, суверенітет та територіальну інтегральність України, Грузії і Молдови, підтримуючи їх європейські і євроатлантичні аспірації, а також ангажуватися в політику східної Європи для стабілізації ситуації в регіоні (регіональні конфлікти розглядаються Польщею в якості ще однієї загрози).

Польща визнає, що у відносинах ЄС і США відбуваються певні трансформації, які можуть негативно позначитися на безпеці європейського регіону, однак документ пропонує балансувати між цими суб’єктами, оскільки це продиктовано національним інтересом. Фактично автори пропонують зберегти вже існуючу модель відносин Польщі зі США та ЄС, в яких Варшава намагається однозначно не схилятися в ту чи іншу сторону (природно, по ряду одиничних винятків).

Автори пропонують збільшити витрати на оборону до 2,5% ВВП до 2024 року (зараз 2,1%). Зважаючи на високу гібридну активність ряду країн стратегія пропонує зробити акцент на зміцненні органів спецслужб, а саме контррозвідки для своєчасного реагування на загрозу та її запобігання. Ще одним пріоритетом документу є збільшення мобільності військ, розвиток протиракетної та протиповітряної оборони.

Висновки

Оскільки мені вже вдалося зіткнутися з поглядом, що визначення РФ в якості загрози це «нічого нового», то вважаю за потрібне нагадати, що ще в 2014 році, незважаючи на вже тодішню наявність претензій до РФ через її політику щодо України, стратегія нацбезпеки Польщі визначала РФ як необхідний елемент для безпеки Європи. Цього немає в новому документі. У 2014 році говорилося про необхідність ведення діалогу для вирішення складних питань. У нинішньому ж документі жодних ілюзій щодо Кремля й можливості з ним домовитися немає.

В цей момент Польща фактично визнає РФ основою, безпосередньо політичною, мілітарною та енергетичною загрозою, яка використовує найрізноманітніші методи (від фейкових новин, проросійських ботів, ЗМІ та організацій до навколовійськових дій біля її кордонів), щоб підірвати / дестабілізувати / деконструювати й без того хиткий існуючий міжнародний порядок й тим самим посилити, а потім затвердити власне положення супердержави.

Прямолінійність Варшави може позначитися на її відносинах з Берліном і низкою країн, які, не дивлячись на діяльність РФ, продовжують шукати можливість поліпшити відносини з Кремлем.

Польща сприймає себе як важливого регіонального гравця (яким вона насправді і є завдяки, серед іншого, активній підтримці США), який здатний, якщо й не змінити ситуацію, то хоча б протиставити себе Росії в цій грі з метою збереження власних позицій та забезпечення держінтересів.

У польській стратегії немає згадок Азії (за винятком одноразової згадки Китаю в контексті трикутника конкуренції з США та РФ), Африки або війни в Сирії, оскільки Варшава концентрує увагу на тому, що стосується її безпосередньо. В даному випадку викликів вистачає й поряд з її власними кордонами.

Очевидно, увага Польщі в рамках регіональної політики як і раніше буде прикута до України, оскільки зміна внутрішньої ситуації може вплинути й на зовнішньополітичний порядок денний Києва, а, потім, змінити існуючий уклад сил та ситуацію в регіоні. Цим може й повинна скористатися Україна, якщо вона як і раніше бачить своє майбутнє серед країн Заходу.

Стратегія нацбезпеки Польщі часом містить вкрай узагальнені записи, але при цьому вона вказує напрямки, в яких буде розвиватися державна політика країни й куди буде інвестуватися бюджет. Вона вказує на сфери, які потребують реформування й доопрацювання з метою протидії загрозам. Оскільки загрози мають найрізноманітніший характер, то в рамках цієї держполітики потрібна інтеграція з зовнішніми суб’єктами, які несуть наднаціональний характер.

Найкоротша стратегія нацбезпеки Польщі діяла два роки, найдовша  вісім років. Стратегія не має певного терміну своєї дії, вона буде актуальна рівно до тих пір, поки на міжнародній арені буде існувати статус-кво, описаний в документі. Динамічні зміни у світі однозначно приведуть до її переосмислення й актуалізації вмісту, однак нам не відомо, коли це станеться.

Популярні публікації