Мінський процес в Берліні: про що говоритимуть Кулеба і Єрмак з німецькими партнерами
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Мінський процес зайшов в черговий глухий кут. Спроби України змінити комплекс заходів по виконанню Мінських угод не знайшли підтримки з боку Російської Федерації. Поки в онлайн режимі Мінського формату сторони не можуть прийти до спільного знаменника й звинувачують один одного в зриві переговорів, в альтернативний майданчик дипломатичної комунікації перетворився Берлін. Після несподіваного візиту заступника керівника адміністрації президента РФ Дмитра Козака в Німеччину, цей же маршрут чекає міністра закордонних справи України Дмитра Кулебу та керівника Офіса президента України Андрія Єрмака. У всякому разі, їх візит планувався на 2 червня 2020 року. Очікуються зустрічі з міністром закордонних справ ФРН Хайко Маасом і дипломатичним радником канцлера Яном Хеккером.

Напередодні анонсованої поїздки, в Тристоронньої контактній групі так і не вдалося виробити механізми контролю над режимом припинення вогню, узгодити нові точки розведення або модернізувати регламент роботи цієї платформи, що б дозволило їй стати центром прийняття реальних рішень, а не клубом з обміну думками. Росія відмовилася від посилення власної делегації у відповідь на ініціативу України. Схоже на те, що «ідеолог» українського підходу до оновлення Мінських угод Олексій Резніков не отримав відмашки з Офісу президента йти на якісь домовленості, поки російська сторона не зробить крок на зустріч. Але Москва не проявляє гнучкості, наполягаючи на прямому діалозі офіційного Києва з представниками самопроголошених адміністрацій.

Підлив масла у «інформаційний» вогонь й Дмитро Кулеба. Його заява про те, що місця так званим «ЛДНР» в Мінському процесі немає, викликала гостру критику з боку РФ. Для об’єктивності зауважимо, що з правої точки зору міністр правий. Терміни «ЛНР» або «ДНР» в комплексі заходів по виконанню Мінських угод відсутні, є тільки «окремі райони Донецької і Луганської областей». Правда певні питання виникають до запропонованої дипломатом послідовності реінтеграції – виведення російської армії, відновлення контролю над кордоном, розформування окупаційних адміністрацій та вибори. По-перше, вона дійсно суперечить Мінським угодами в частині «кордон до виборів». По-друге, немає розуміння, яким чином відбудеться демонтаж цих адміністрацій. Невже Дмитро Кулеба очікує, що Росія спокійно погодитися на модернізацію Мінських угод, а бойовики так званих ЛДНР мирно чекатимуть свого розформування? Дуже сумнівно.

Таким чином, поїздка Дмитра Кулеби й Андрія Єрмака до Німеччини обіцяє бути дуже складною.

По-перше, за відомою нам інсайдерською інформацією, в західних партнерів України виникає дуже багато питань щодо оголошених Олексієм Резнікова 12 сценаріїв реінтеграції Донбасу і, в першу чергу, містичного плану «Б», який Володимир Зеленський нібито готовий застосувати в разі провалу Мінських переговорів. Німецька сторона очікує деталізації планів офіційного Києва й роз’яснень щодо «червоних ліній» та можливих компромісів України в рамках різноманітних варіантів розвитку подій;

По-друге, в Німеччині стурбовані можливістю остаточного провалу Мінських угод й виходу сторін з переговорного процесу. Ангела Меркель виступала одним з натхненників плану примирення та забезпечення миру, а значить, її провал може негативно відобразитися на рейтингах канцлера всередині країни. Крім того, це остання каденція Ангели Меркель й вона прагне вийти переможцем з українського кейсу, залишивши після себе добру спадщину. Тим більше, з липня й до кінця року Німеччина головуватиме в ЄС й вироблення нових модальностей прагматичних відносин з Російською Федерацією в економічній сфері, на близькосхідному векторі та в гуманітарних питаннях входить в сферу інтересів офіційного Берліна;

По-третє, німецька сторона очікує від України конкретизації так званої «формули Зеленського». Здається, що ні в Києві, ні в Берліні немає структурованого розуміння щодо того, як переконати Російську Федерацію піти на поступки й внести запропоновані українською стороною корективи в Мінські угоди. Спочатку корон, потім вибори – поза сумнівом, такий сценарій зрозумілий та вигідний для України, але механізми його реалізації досі незрозумілі;

По-четверте, Дмитру Кулебі й Андрію Єрмаку необхідно пояснити власну інтерпретацію пункту 11 комплексу заходів по виконанню Мінських угод. За часів Володимира Зеленського, Україна хоче обмежити «самостійність» ОРДЛО законом про особливий порядок місцевого самоврядування, а ось на рівні Конституції «особливий статус» ніхто прописувати не планує. Росія виступає категорично проти такого юридичного механізму, вимагаючи внесення конституційних правок. Можна припустити, що німецька сторона буде піднімати це питання на зустрічі.

По-п’яте, сторони обговорять реалізацію положень Паризького меморандуму від 9 грудня 2019 року. У Берліні хочуть побачити прогрес у забезпеченні режиму припинення вогню, узгодження нових точок розведення, обміну утримуваними особами, для того, щоб організувати нову зустріч в Нормандські форматі на найвищому рівні.

Таким чином, українських переговірників чекає непростий дипломатичний вояж, результати якого можуть мати величезне значення для активізації Мінського переговорного процесу й пошуку спільних виходів з чергового глухого кута. У гіршому випадку, ми можемо дізнатися зміст плану «Б», про який так часто говорять в команді Володимира Зеленського.

Популярні публікації