Міграційна криза: виклики для України
Автор: Олександр Гнидюк

Міграційна криза сформована Олександром Лукашенком в Білорусі переросла в чергову точку напруженості в регіоні з не дуже прогнозованими наслідками, які змушують в черговий раз задуматись над тим, що Україна повинна суттєво посилити кордон з сусідньою Білоруссю зважаючи на дещо проблемний характер політичних взаємовідносин з північним сусідом. Зрозуміло, що офіційний Мінськ таким чином намагається «змусити» Європейський союз рахуватися з собою та в черговий раз продемонструвати, що відверта ізоляція, політика санкцій і публічні загравання з опозиційною Світланою Тихановською не матимуть жодного позитивного ефекту. Мало того, це створить ще більше «проблем» на кордонах з заможним та стабільним західним світом. Багатотисячна армія мігрантів з Близького Сходу створила передумови до чергової кризи, на кшталт подій 2015 року, а в Брюсселі вже обережно намагаються шукати шляхи виходу з патової ситуації.

Як би не примітивно виглядала спроба Лукашенка, але вона починає давати певні плоди, адже вже відбулась його телефонна розмова з Ангелою Меркель, яка прагне знайти шляхи розв’язання проблеми. Для «ізольованого» Лукашенка – це, без перебільшення, дуже хороший сигнал, який можна трактувати в якості його легітимізації зі сторони Німеччини – одного з лідерів Європейського Союзу. Зрозуміло, що рішення деструктивне, але, в разі здобуття певних дивідендів офіційним Мінськом варто готуватися до того, що подібні маніпуляції матимуть місце в контексті політики на українському напрямку. Зокрема, зі сторони Мінська почали з’являтися заяви про те, що вони можуть блокувати постачання російського газу до Європи через територію Білорусі. Кремль намагається використати ситуацію як можливість для додаткового тиску на Брюссель. Мовляв, Білорусь – проблемна, тому варто розглянути можливості якнайшвидшого запуску «Північного потоку – 2», щоб забезпечити необхідний транзит блакитного палива й стабілізувати ціну на нього.

Лукашенко, у разі успішного вирішення ситуації, отримає чергову знижку або будь який інший пряник. Адже дилем щодо своєї репутації на заході в Олександра Григоровича точно вже немає, виключно економічні інтереси та стабільність економіки, яка почала суттєво просідати через кризу, спровоковану тогорічними президентськими виборами. А збереження економічної стабільності – це чіткий індикатор того, чи вдасться білоруському керманичу стабілізувати соціально-політичну ситуацію в країні. Зрозуміло, що подібний сценарій не вигідний ні Польщі, ні країнам Балтики, ні, точно, Україні.     

На додаток, Міністр оборони Литви Арвідас Анушаускас виступив з резонансною заявою, що міграційні ігри Білорусі на кордонах з Європейським Союзом – це відверта спроба Кремля відвернути увагу світової спільноти від переміщень російських військ на українських кордонах. Схожої думки дотримується Державний секретар США Ентоні Блінкен, який застерігає Москву від можливої ескалації бойових дій проти України.

Ситуація для України складається відверто не найкращим чином, адже ми маємо величезний кордон з сусідньою Білоруссю, який, з високою ймовірністю, не готовий до можливих викликів. Саме тому, крім економічних втрат, пов’язаних зі зниженням транзитного потенціалу, перед нами виникає цілком реальний виклик безпекового характеру, який може актуалізуватися вже найближчим часом. Завдання просте й складне водночас – збільшити кількість особового складу прикордонників (частково вже здійснюється), забезпечити високий рівень оперативної готовності підрозділів Міністерства оборони у випадку загострення ситуації та створення відповідного технічного оснащення пропускних пунктів з РБ.

Ситуація складна й цілком зрозуміло, що тандем Путіна та Лукашенко намагається знаходити больові точки ЄС та жорстко тиснути на них, задля реалізації власної політики. Натомість чергова криза може змусити Брюссель перейти від публічної ліберальної публічної політики, до введення жорстких обмежень, що своєю чергою може принести серйозні іміджеві втрати.

Популярні публікації