Імпічмент Трампу стає ближчим: свідчення повіреного у справах США в Україні Тейлора
Вільям або Білл Тейлор добре відомий як в Україні, так і в Сполучених Штатах. Зараз він очолює американське посольство в Києві в якості тимчасового повіреного США у справах України, але з 2006 по 2009 роки він вже очолював дипломатичну місію в нашій країні. Американські ЗМІ називають його топовим дипломатом, та схоже, що саме Тейлор стає ключовим свідком у справі про імпічмент після того, як дав покази Конгресу.
Покази Тейлора стали справжньою точкою неповернення у справі про імпічмент. Далі демократи мають продовжувати працювати в рамках стратегії, яку вони обрали, а республіканці на фоні деяких скандалів повинні захищати свого президента. Демократи закінчили допити свідків “за закритими дверима”, зараз мають можливість викликати потрібних їм осіб для відкритих слухань. Серіал під назвою “Імпічмент Дональду Трампу” скоро досягне своєї кульмінації, але розв’язку можна буде побачити лише наступної осені після парламентських та президентських виборів у США.
Імпічмент став на крок ближчим
Тейлор користується беззаперечним авторитетом як серед демократів, так і серед республіканців у Штатах, в Україні він також відомий своїми щирими прагненнями налагодити тісну співпрацю між Вашингтоном та Києвом. Окрім дипломатичної роботи, він також обіймає посаду віце-президента «Американського інституту миру», що займається аналізом міжнародних конфліктів у світі. В цілому, Білл Тейлор служить Америці вже більше, ніж 50 років, зокрема він був кадетом «Вест-Пойнту», брав участь у війні у В’єтнамі, за його плечима досвід роботи в НАТО, але до України він особисто ставиться з особливим пієтетом.
Вільям Тейлор став останнім свідком серед дипломатів, які давали свідчення перед членами Палати Представників без преси. До цього встигли дати покази Курт Волкер, вже екс-спецпредставник Державного департаменту США по Україні, Марі Йованович, екс-посол США в Києві, посол США в ЄС Гордон Сондленд. Всі вони так чи інакше дали можливість демократам і всьому світу побачити як і на чому будуються та будувались справжні американо-українські зносини. Очевидно, демократи призначили таку черговість свідчень дипломатів невипадково.
З огляду на покази Волкера, а згодом і Сондленда, свідчення Тейлора мали остаточно прояснити ситуацію, або підтвердити слова попередніх свідків, або заперечити. Вільям Тейлор завжди вирізнявся своєю дипломатичністю, але і прямотою одночасно, що він вкотре і продемонстрував.
Патріотизм проти криміналу
З самого початку Вільям Тейлор заявив, що попри всі його старання, влітку 2019 року він зрозумів, що українсько-американські відносини опинились у великій небезпеці через внутрішньополітичні американські чвари. Тейлор запевнив конгресменів нижньої палати, що він завжди називав конфлікт на сході України війною, що підтверджують його чисельні інтерв’ю, а також намагався змінити ставлення нинішньої американської адміністрації до нашої держави.
Очевидно, тимчасовий повірений має на увазі те, що Трамп вважав Україну корумпованою державою, розраховувати на чесну та плідну співпрацю з якою видається неможливим. Ця частина показів Вільяма Тейлора підтверджується свідченнями Курта Волкера та Гордона Сондленда, які звучали раніше. «Відносини США та України залишаються питанням національної безпеки для Америки, України та Європи» — заявив Тейлор. Ця фраза дає недвозначне розуміння оцінки Тейлора України як стратегічного партнера Сполучених Штатів у протистоянні з Росією.
«До» і «після»
Ключовою, як для республіканців і Трампа зокрема, так і для демократів як ініціаторів імпічменту, стала фраза: «Скасування допомоги Україні заради її безпеки в обмін на підтримку в боротьбі проти опонента на виборах було би божевіллям». Очевидно, що зараз для Трампа ця фраза може розділити процес імпічменту на «до» і «після».
Свідчення Тейлора американські ЗМІ нарекли найбільш відвертими серед усіх показів, які конгресмени почули від усіх свідків по справі. І найголовніше — підстав сумніватись в щирості виконуючого обов’язки посла США в Києві немає як в демократів, так і в республіканців. Наприклад, він відверто заявив, що без підтримки уряду США та Державного департаменту зокрема, роль посла в Україні зводилась би ледь не до формальної. Цікавим є той факт, що перед повторним від’їздом до України він радився з Марі Йованович, своєю попередницею. Це свідчить на користь двопартійної підтримки Тейлора, на відміну від Йованович, яка була призначена за демократа Обами, а Тейлор працював у Києві з 2006 по 2009 роки за республіканця Буша-молодшого.
Тейлор переконав конгресменів, що умовою його призначення став незмінний вектор підтримки Штатами України, і якби пан посол мав сумніви щодо цього, він ніколи б не погодився. В цілому Тейлор схвально відгукнувся про нову українську владу, особливо привітав скасування депутатської недоторканності, що на його думку, допоможе побудувати «нову» Україну вже у найближчі роки.
Два протилежні «канали» на одному напрямку
Єдине, що непокоїло Тейлора — це існування двох паралельних каналів американської політики в України: традиційного (через посольство) і нетрадиційного. Оскільки Тейлор зараз очолює американське посольство в Києві, то саме він керує тим першим традиційним каналом дипломатії. До прихильників нетрадиційних методів американської дипломатії на українському напрямку він зараховував екс-спецпредставника Держдепу по Україні Курта Волкера, чинного посла США в ЄС Гордона Сондленда та поки ще чинного міністра енергетики США Ріка Перрі, який очолював американську делегацію на інавгурації Володимира Зеленського. Всі особи, крім Ріка Пері, згадані Біллом Тейлором вже дали свідчення в Конгресі, та намагались відсторонитися від скандалу, що може призвести до імпічменту. Рік Перрі у свою чергу заявив, що піде у відставку до кінця цього року, що теж не може не насторожувати.
Керував цим «каналом комунікації» між Вашингтоном і Києвом особистий адвокат Трампа Рудольф Джуліані. Парадокс в тому, що Джуліані не представляє уряд США, а брав участь у переговорних процесах на рівні з призначеними дипломатами високого рангу. Цей нетрадиційний напрям дипломатії почав працювати після того, як американська делегація повернулась до Вашинтону після інавгурації українського президента навесні 2019 року. Всі члени делегації переконували Трампа призначити візит Зеленського до Білого дому, але 45-ий президент США не поділяв такого оптимізму щодо нової української влади. Натомість Трамп направив лист вітання своєму українському колезі, та наголосив, що розраховує на зустріч, але не вказав точної дати. В цьому контексті згадується лише спроба Зеленського пожартувати під час зустрічі у вересні в Нью-Йорку, що Трамп його запросив, але забув назвати дату.
Чи мало місце «quid pro quo»?
Це насправді головне питання, на яке шукають відповідь демократи, щоб з’ясувати чи є підстави для імпічменту, і якщо так, в чому «послуга за послугу» була виражена. Вже в липні цього року Тейлор зрозумів основну причину відтермінування візиту Зеленського до США. Вона полягала виключно у тому, що призначення візиту президента України залежало виключно від його (не)готовності розслідувати справу «Бурізми» та виправдати «втручання України» у вибори. Мається на увазі наявність серверів Демократичної партії під назвою «Краудстрайк», які згадуються вперше у скарзі, яка викликала старт процедури імпічменту. Крім Джуліані, у замороженні виділення допомоги Україні Тейлор також звинувачує і Міка Малвейні — виконуючого обов’язки голови адміністрації Дональда Трампа.
Вільям Тейлор став одним з небагатьох свідків, які не просто згадали роль Джона Болтона (екс-радника Трампа з питань нацбезпеки, якого звільнили у вересні), а й намагався «відбілити» його репутацію. Очільник посольства США в Україні заявив, що Болтон у «формальному дипломатичному каналі» намагався насамперед обговорювати питання безпеки, реформ в Україні, енергетики, а Сондленда як учасника другого типу переговорів більше цікавив зв’язок між розслідуванням щодо «Бурізми» та зустріччю президентів США та України.
Після цього Тейлор продовжував детально розповідати свою версію подій. Мабуть, єдиною відмінністю стало те, що у свідченнях Тейлора Володимир Зеленський виглядає найбільш невинним після показів всіх свідків. Те, що може зіграти на руку демократам, Тейлор безперечно озвучив. Наприклад, він не отримав жодного офіційного опису дзвінка 25 липня між двома президентами від Білого дому. Тейлор підтвердив, що протягом липня-серпня фінансова допомога була дійсно призупинена без жодних причин, для нього це означало зміну політики США щодо України. Оскільки це було його єдиною умовою погодження на цю посаду, він цілком реально збирався подати у відставку.
Згодом Тейлор за власної ініціативи звернувся до Джона Болтона під час його візиту до Києва в кінці серпня 2019 року, а також направив «листа-занепокоєння» Державному секретарю Майку Помпео. Також він неодноразово попереджував Офіс Президента України та радників Зеленського про будь-які зміни в (не)наданні фінансової допомоги Україні. Контактними особами на той час виступали Андрій Єрмак та Олександр Данилюк. Саме їх двох він попередив, якщо Україна не отримає допомогу до 30 вересня (кінець бюджетного року в США), то на найближчий рік такої можливості не буде взагалі. Саме Сондленд, який став найбільшим донором для передвиборчої кампанії Трампа у 2016, повідомив Тейлору, що виділення фінансової допомоги залежить від готовності розпочати розслідування. Цей факт обурив Тейлора найбільше.
Відвертість Тейлора виявилась непотрібною не всім
Це насамперед стосується Гордона Сондленда — посла США в ЄС, всю адміністрацію Трампа, Держсекретаря Майка Помпео та всіх чиновників із Вашингтону, сенаторів зокрема, які тією чи іншою мірою знали про заморожування фінансової допомоги Україні та скасування візиту Зеленського до США виключно з корисливих мотивів з боку Трампа.
Наприклад, Тейлор зазначив, що просив Сондленда передати Трампу, що останній повинен мати більше поваги до глави іншої держави, коли Трамп просив зробити публічний заклик щодо готовності проводити розслідування. Натомість Сондленд заявив, що позиція Трампа залишилась непохитною, та для умови отримання необхідної допомоги залишились ті ж самі.
Вперше всі почули про те, що Зеленський був готовий зробити такого роду заяву, зокрема в інтерв’ю CNN. Тейлор у свою чергу назвав це своїм нічним жахом, та зауважив, що немає гарантій, що Україна отримає допомогу, навіть якщо зробить такого роду заяву. Особливо від такого сценарію зраділи б у Москві.
Сондленд заявив, що Трамп — це бізнесмен, і коли бізнесмен виписує чек тому, хто йому щось винен, він спочатку просить іншу сторону сплатити борг. Тейлор заперечив той факт, що Україна щось винна Трампу, тому шантаж є ні чим іншим як «quid pro quo».
Підсумовуючи, Тейлор зазначив, що в межах цього розслідування всі мають можливість побачити дві України. Першу змальовують ті, хто хотів мати певні приховані «канали» дипломатії, а також отримати вигоду з «quid pro quo», корупції та втручання України у вибори 2016 року. Тут Україна є виключно об’єктом.
Іншою є Україна, яку бачить зараз і розраховує бачити Тейлор згодом. Це самостійний гравець міжнародної політики, це нація, яка хоче приймати рішення самостійно, стати частиною прозахідних організацій та союзів, мати достойне життя. Ця нація бореться з диктаторським режимом по сусідству, та Україна потребує допомоги в цій боротьбі.
Поза увагою українських ЗМІ залишився контекст, в якому відбулися слухання свідка Вільяма Тейлора. Це насамперед стосується рішення Трампа вивести американські війська з Сирії, що дістало засудження з боку нижньої палати Конгресу. Виконуючий обов’язки голови адміністрації президента США Мік Малйвейні заявив, що затримка виділення фінансової допомоги ніяк не пов’язана з жодними розслідуваннями щодо втручання України у вибори в США 2016 року, хоча тижнем раніше зазначив, що однією з умов було розслідування саме щодо серверів Демократів, які нібито знаходились в Києві. Також лідер республіканців у Сенаті Мітч Макконнелл заявив, що ніколи не обговорював з очільником Білого дому розмову між ним та президентом України 25 липня. Хоча Трамп раніше наголошував, що саме Мітч Макконнелл запевнив його, що це була прекрасна розмова. Все це не впливає на долю імпічменту, але впливає на настрої населення, яке власне і визначає долю виборів. Імпічмент — це справа політиків, та від їхніх дій залежить майбутнє США, а отже і найбільш потужного союзника України.
Враховуючи все це, дійсно, складається враження, що імпічмент Трампу в нижній палаті став більш реалістичним, ніж це виглядало на початку. Демократам тепер мають провести публічні слухання після опрацювання всіх свідчень «за зачиненими дверима». Квапитись їм до Дня подяки (28 листопада) чи до Нового року немає сенсу. Поки що процес імпічменту залишає Трампа найбільшим ньюзмейкером усього світу.
До виборів залишається рівно рік, і метою демократів є саме прибрати Трампа з Білого дому, а цього можна досягнути лише відтермінувавши всі можливі соціальні резонанси ближче до виборів. У свою чергу однопартійці Трампа в Палаті Представників поки що не сказали свого слова, та важливішим є мовчання сенаторів-республіканців, більшість яких все ще готова поставити партійну лояльність вище за клятву члена Конгресу.
