Економічний форум у Санкт-Петербурзі: головні події, підтексти та висновки
Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Аналізуючи широкий інформаційний масив міжнародних новин ми часто залишаємо поза увагою російський кейс, що дедалі більше дистанціює нас від розуміння політичних процесів в Російській Федерації та породжує суб’єктивні твердження на кшталт «санкції найближчим часом розвалять ворожу економіку» чи «після закінчення каденції Путіна ми одразу повернемо Крим». Для проведення ефективного курсу зовнішньої політики, реалізації власних національних інтересів та забезпечення територіальної цільності, управлінські кола країни зобов’язані орієнтуватися в особливостях політичної і економічної ситуації в Росії, не гірше ніж в країнах партнерах.

Переслідуючи зазначену ідею, розберемо деталі Петербурзького міжнародного економічного форуму, який проходив з 6 по 8 червня та був покликаний презентувати концептуальне бачення російською стороною архітектури економічних відносин у сучасних реаліях, а підготовлена для виступу промова В. Путіна в кулуарах розцінювалась як «економічний аналог» його виступу в Мюнхені у 2007 році. Про те чи досягли росіяни потрібного ефекту і як проходить боротьба Кремлівський веж мова йтиме далі.

Вітрина російської економіки. Після анексії Кримського півострова та запровадження санкцій міжнародної спільноти проти агресивної політики Кремля, Петербурзький форум набув статусу основного дискусійного майданчика для презентації російського економічного потенціалу. Представники державних органів влади та політичні еліти країни намагаються демонструвати зарубіжним колегам стійкість економічної ситуації та фінансову стабільність, яка створює умови для прямих зарубіжних інвестицій. З цією метою організатори форму кожного разу намагаються забезпечити впливове міжнародне представництво, яке покликане підтверджувати статусність заходу та має генерувати сигнали про готовність російської сторони досягати домовленостей і виходити з міжнародної ізоляції.

Цього року почесну місію головного гостя форум отримав голова КНР Сі Цзіньпінь. Участь китайського лідера у форумі слугувала своєрідним меседжем американській адміністрації. Через дипломатичні сигнали В. Путін натякав, що вбачає у Піднебесній надійного партнера і готовий звернутись за підтримкою до Пекіну у питаннях фрагментації міжнародної економіки та у намаганнях обмежити глобальну монополію американців. На фоні ігнорування з боку США зустрічі у Санкт-Петербурзі, Кремль продемонстрував свою готовність зайняти позицію КНР у триваючій китайсько-американській економічній конфронтації, якщо з Вашингтону не послідує чітких пропозицій, а Трамп й надалі обмежуватиметься у дипломатичних маневрах через послідовну позицію Конгресу.

Урочистий візит китайської делегації та її ключове місце на майданчиках форуму стало тактичною перемогою так званої «китайської партії» в середовищі російського політичного істеблішменту, які ситуативно чи в силу власних бізнес інтересів підтримують розворот на Китай як основу майбутньої геостратегії.

Для посилення символізму власного візиту, Сі вирішив презентувати російській стороні у подарунок двох панд, які в традиціях китайської дипломатії виражають повагу і високий рівень довіри. Проте, згодом усі переконались, що в Китаї дипломатичність не виключає підприємливість, і навіть тут, у Піднебесний, знайшли спосіб підзаробити, адже виявилось, що панди вручені не безкоштовно, а знаходяться в оренді, вартість якої становитиме біля 2 мільйонів доларів в рік. Можливо такий хід варто взяти на озброєння української дипломатії і, з часом, ми б не потребували кредитів МВФ.

Путін вирішив відповісти не таким дорогим жестом та представив Сі Цзіньпіню у кулуарах форуму мера Москви Сергія Собяніна та губернатора Тульської області Олексія Дьоміна. У таких діях російського президента вбачається не тільки дипломатичний символізм чи спроба здати російських чиновників в оренду китайцям. В цьому, швидше за все, спостерігається тонка політична гра, підтекст якої є тестуванням думки китайських партнерів на рахунок Собяніна і Дьоміна в якості вірогідних наступників Путіна по закінченню останньої «конституційної» каденції. Поки рано говорити, що між названими політиками обиратиметься новий президент, проте активна робота над пошуком заміни ведеться і, як ми бачимо, мер Москви і губернатор Тульської області потрапили у шорт-лист.

Ще рано говорити про реакцію голови КНР, але після закінчення головної панелі за його участі, Сі зробив те, чого так очікує американська адміністрація від китайської економіки, – почав падати зі сцени. Інші учасники встигли підхопити китайського лідера і, таким чином, убезпечили від нещасного випадку (зважаючи на авторитарну політику Сі всередині країни, цей інцидент був ледь не останньою надією його опонентів про можливість кадрових змін на чолі комуністичної партії). Події з падінням китайського лідера відбулись за спиною Путіна та не могли створити негативний інформаційний фон для форуму, точно так як і репресії проти журналіста інформаційного ресурсу Медуза Івана Голунова.

Мерія, наркотики, рок-н-рол. Новина про затримання Голунова московською поліцією спровокувала значний резонанс в кулуарах форуму та відвернула увагу навіть від фундаментального виступу президента країни. Журналіст російського видання відомий своїми резонансними розслідуваннями проти організації похоронного бізнесу, за словами колег, готував матеріал-розслідування проти корупційних зв’язків мерії Москви. Поліція затримала Голунова та сфабрикувала проти нього справу в утриманні й поширенні наркотиків, згідно якої вже культовий Пабло Ескобар здається продавцем медичної марихуани. В поліції навіть зуміли прикріпити до справи фотографії незрозумілого походження, які не мали жодного відношення до обшуків в квартирі жертви обвинувачення і були зроблені ймовірно у одному з конторських «наркопритонів». Хоча журналісту була змінена міра утримання на домашній арешт, маховик протистояння всередині «путінської моделі влади» вже запущено і складається переконання, що під час останньої каденції Путіна робота системи не знаходиться у повній монополії Кремля. Інколи Путіну доводитись долати суперечності та розгрібати можливі наслідки вже після прийняття рішень на одному з нижчих щаблів владної ієрархії.

В кулуарах заходу відзначали жорстке роздратування президентом подіями, що відбулись під час його від’їзду з Москви та, фактично, зірвали ефект від виступу і урочистого візиту Сі Цзіньпіня в Санкт-Петербург. В тінь відійшов навіть «кейс Калві» – ситуація з американським фінансистом, який був затриманий силовиками через підозри у грошових махінаціях та став своєрідним символом «інвестиційної привабливості» Російської Федерації.

У разі підтвердження інформації про підготовку Голуновим розгромного репортажу проти мерії Москви, його справа може нанести суттєвий удар по рейтингам Собяніна, особливо в якості потенційного наступника Путіна.

Нова парадигма економічних відносин від Путіна. На фоні чергового прояву свавілля правоохоронних органів, детально підготовлена кремлівськими технологами промова Путіна не спричинила очікуваний резонанс. Серед основних сигналів варто виокремити наступне:

  • російська сторона пропонує виробити загальноприйнятні правила економічних відносин нової формації в основі яких лежатиме принцип першочерговості національного інтересу (спроба позитивного сигналу в напрямку адміністрації Дональда Трампа);
  • нова модель взаємодії відзначатиметься багатополярністю з урахуванням позиції впливових регіональних гравців (намагання знайти російську нішу в світовій економіці та підіграти КНР);
  • проект «Північний потік – 2» та захоплення ринку китайською компанією Huawei, за словами Путіна, відображають типові прояви протистояння національних інтересів країн з деструктивним протекціонізмом глобальної економіки, який намагаються підтримати важковаговики світової політики (спроба позиціонувати себе поруч з ФРН й іншими прихильниками  будівництва газопроводу та консолідувати їх навколо протидії США, а також ототожнитиданий кейс з китайською технологічною експансією, яка також знаходить супротив з боку американської адміністрації);
  • відійти від методів економічного стримування та сформувати перелік товарів, які у жодному разі не підпадатимуть під дію санкцій з гуманітарною і природоохоронною метою, зокрема – ліки, товари першої необхідності і систем для енергетики.

Остання теза має декілька завуальованих посилів:

  1. До європейський партнерів стосовно необхідності слідувати прагматичному, на думку російської сторони, підходу у розвитку торгівельних відносин та розглянути існуючі санкції на предмет «гуманності».
  2. До німецьких партнерів, щоб розглянути можливість включення технологій видобування і транзиту енергоносіїв до позасанкційних держав – хитрий хід на фоні заяв Меркель про нову енергетичну доктрину, що орієнтуватиметься на екологічну безпеку, та зростання політичної підтримки «зелених» у ФРН. Путін намагається приховати російські енергетичні інтереси за популярним трендом еко-протекціонізму, надаючи уряду Меркель додатковий аргумент у дискусіях з противниками енергетичної співпраці з Росією.

У своєму виступі Путін також робив акценти на кризі ліберальної гегемонії, підриву авторитету фінансової системи США, анонсував лібералізацію російського ринку та розробку Національної стратегії розвитку в області штучного інтелекту, закликав до перетворення центрального і Східного Сибіру в платформу для виходу на ринки Азіатського-Тихоокеанського регіону. Проте, в силу абстрактності і популістського характеру перераховані частини промови нагадували, на мою думку, спробу підкреслити амбіційність російської економіки, яка, з огляду на плани президента, повинна зайняти більшу частку у світовій (сьогодні частка Росії в світовій економіці становить 3,2%).

Економічний конфлікт Кремлівських башт. Петербурзький форум підкреслив, що конкуренція російських еліт давно вийшла за рамки традиційного протистояння «силовики – ліберали» та набула значно різноманітнішого характеру, навіть в економічних питаннях. Безпрецедентні конфлікти на майданчиках заходу були поодинокими проявами гострих суперечностей, які точаться всередині російської «глибинної держави» між трьома умовними таборами:

  • силові структури і керівники стратегічних державних корпорацій (Патрушев, Чайка, Сєчін, Чемезов), що підтримують ідею закритого типу російської економіки з обмеженим полем для зарубіжних інвестицій, де головні активи розподіляються між найближчим оточенням. Вони не вбачають проблем у низьких, але стійких темпах розвитку економіки на фоні позитивного торгівельного сальдо за рахунок транзиту енергоносіїв. Непохитність фінансової системи забезпечується накопиченням золотовалютних резервів, збереженням достатніх цін на нафту та «газовою експансією» в Європі;
  • державні службовці (Мєдвєдєв, Сілуанов, Орєшкін), які працюють над збереженням існуючих економічних тенденцій, обслуговуючи систему і не допускаючи суттєвих збоїв, у намаганнях зберегти наявні або здобути кращі позиції під час транзиту політичної влади. Їх пасивність до спроб змінити систему, не в останню чергу, зумовлена ефектом від гучної теми з Улюкаєвим та іншими переслідуваннями чиновників, які стали жертвою силовиків;
  • ліберали (Кудрін, Греф, частково Набіуліна), виступаючі за впровадження структурних реформ, реальну лібералізацію і діджиталізацію економіки країни, створення умов для приваблення інвестицій, трансформацію системи контрольно-наглядових органів, вихід за рамки бюджетного стимулювання росту, зменшення податкового навантаження на бізнес.

Форум пролив світло на декілька конфліктних тенденцій серед російського бізнесу і політичного істеблішменту, що можна прослідкувати  у заявах його учасників з різних таборів:

  • директор «Роснєфті» Ігор Сєчін проти предстаників «сім’ї»: у своєму виступі головний «нафтовик» країни адресував до слухачів чіткий меседж – за допомогою санкцій проти Дерипаски та компанії «Русал» США нібито встановили контроль над частиною російського металургійного бізнесу. В заявах Сєчіна вбачається прихована інформаційна атака проти Дерипаски (представника «єльцинської групи») та спроба актуалізувати питання приватизації державою підприємств металургійного сектору;
  • голова рахункової палати Олексій Кудрін проти силовиків та пасивних державних службовців: близький до Путіна економіст у ході форуму наче намагався відновити прем’єрські амбіції прямо критикуючи існуючу систему та вимагаючи вироблення нових правил гри. Він дозволив собі навіть поставити під сумнів успішність декларованих Путіним національних проектів, які не зможуть забезпечити зростання економіки більше ніж на 1% річних;
  • міністр економічного розвитку Дмитро Орєшкін проти голови центрального банку Ельвіри Набіуліної: приналежність до різних економічних таборів спровокувала конфлікт на одній з робочих секцій між представниками органів влади. Набіуліна жорстко розкритикувала позицію Орєшкіна стосовно перекредитування внутрішнього ринку. Загалом,заяви Орєшкіна неодноразово викликали скептицизм та сміх у залі, а під час сніданку організованого під егідою «Сбербанку» міністр був фактично розгромлений депутатом Держдуми Андрієм Макаровим за пасивну позицію з приводу «справи Калві» і намаганням перекласти відповідальність на інших (прояв тіньового протистояння за прихильність Путіна між Держдумою на чолі з спікером Володіним та урядом під керівництвом Мєдвєдєва). Таким чином, Орєшкін дедалі більше ставить під сумнів статус одного з фаворитів Путіна, який йому припусували у Bloomberg, та перспективи своєї політичної кар’єри, якщо не намагатиметься якнайшвидше виправдати теперішній стан справ та гучно заявити про себе.

Українське питання на форумі. Під час участі у дискусійній панелі Путін отримав питання стосовно можливої зустрічі з Володимиром Зеленським. У відповіді очільника Кремля відчувалось дещо зверхнє ставлення до українського президента та намагання адресувати два завуальованих повідомлення:

  • Путін очікує пом’якшення риторики з боку нового українського керівництва.
  • Росія не виступатиме ініціатором мирних перемовин у двосторонньому чи Нормандському форматі, відводячи роль першого номера новообраному президенту України.

Обговорити українське питання спробував Юрій Бойко, який приєднався до ескорту Віктора Медведчука під шумок нових перемовин з «Газпромом» і його керівником Олексієм Міллером. Медведчук розраховував повторно використати російський фактор і питання ціни на газ для мобілізації власного електорату перед парламентськими виборами. Такий формат використовували і раніше, під час президентської кампанії. Не виключено, що представники “ОпЗж” поїхали ще з однією метою – провести особисту зустріч, не на камеру, з Дмитром Козаком, який може стати повноцінним куратором російської політики на українського напрямі.   

Висновки форуму. У кулуарах форуму обговорювали багато інших кейсів, від можливої відставки Олексія Міллера до отримання силоваками ключів шифрування до Yandex. Проте, головні висновки полягають у наступному:

  1. Ставка на Петербурзький форум як вітрину російської економіки не виправдала себе. Окрім Сі Цзіньпіна серед високих гостей, які відвідали Росію, можна виокремити генерального секретаря ООН Антоніу Гутьєреша, президента Болгарії Румена Радєва, прем’єр-міністра Вірменії Ніколу Пашиняна, прем’єр-міністра Словаччини Петера Пелегріні, міністрів з енергетичних питань Німеччини, Саудівської Аравії, Венесуели та окремих представників великого бізнесу (компанії BP, Huawei, ExxomMobile, Royal Dutch Shell, Glencore). Особливо затьмарила подію ситуація з ув’язненням російського журналіста Голунова, яка, за всіма ознаками, була ініційована без узгодження з Путіним.
  2. Силовики та керівники державних корпорацій поглиблюють власну сферу впливу на економічну політику держави, ставлячи під сумнів твердження про перспективи лібералізації російської економіки чи зміни зовнішньополітичного курсу після закінчення каденції Путіна. Більше того, російському президенту дедалі складніше виконувати роль арбітра та балансувати інтереси у протистоянні кремлівських башт, в умовах активізації кулуарних конфліктів за розподілу активів всередині системи.
  3. Силовики зберігають домінування над бізнесом. Виключення становлять керівники державних компаній стратегічного значення, які мають власні позиції в силових структурах та спроможні використовувати їх в індивідуальних інтересах;
  4. Напередодні закінчення останньої «конституційної» президентської каденції поглиблюється конкуренція не тільки між силовими і економічними елітами, але й серед представників політичного істеблішменту, які намагаються здобути прихильність Путіна чи інших впливових акторів з метою збереження власних позицій.
  5. Економіка Російської Федерації потребує радикальних трансформацій для пришвидшення темпів росту, що видається неможливим в умовах експансії силовиків на економічну сферу. Водночас, позитивне торговельне сальдо та наявні золотовалютні резерви забезпечують стабільність економічної ситуації в країні й унеможливлюють потрясіння чи різкі обвали у короткостроковій чи середньостроковій перспективах.
  6. В Кремлі продовжується формування нових підходів з урахування зміни політичних конфігурацій в Україні. Російська сторона очікує ініціатив з боку офіційного Києва для активізації переговорних процесів на найвищому рівні, розраховуючи позиціонувати відновлення діалогу «як звернення України за допомогою у врегулюванні ситуації на Донбасі». В Москві слідкують за завершенням парламентської кампанії в Україні. Тільки після формування нової коаліції та уряду варто чекати активнішої позиції з українського питання.

Текст опублікований на Хвиля

Популярні публікації