Дипломатичний дрейф Китаю: між Вашингтоном та Москвою
Автор: Тарас Сафонюк, експерт Фонду громадської дипломатії

19 березня завершились перші переговори між США та Китаєм після зміни влади у Білому домі, відкрита частина яких відзначилась доволі гострим протистоянням. Топ дипломат Китаю Ян Цзечі, який є членом політбюро компартії і згідно китайської ієрархії має вищий статус за очільника МЗС, у своєму виступі зазначив, що  нові санкції США, пов’язані з Гонконгом, які Вашингтон оголосив за день до зустрічі дипломатів, «розлютили» китайський народ. Загалом його промова тривала 16 хвилин замість запланованих двох, що можна пояснити різким виступом Ентоні Блінкена, який, вочевидь, збурив китайських дипломатів.

Держсекретар США говорив про глибоку стурбованість діями Китаю, такими як у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, Гонконгу, Тайвані, кібератаками проти США та заходами економічного примусу щодо союзників Вашингтону. Натомість Ян Цзечі зауважив, що багато людей у Сполучених Штатах насправді недостатньо впевнені в американській демократії, а також відмітив, що санкції це не те, як варто було би вітати своїх гостей, а якщо США вважають, що таким чином можуть створити додаткову перевагу перед Китаєм – то Білий дім прорахувався.

Після закінчення офіційної частини обидві сторони ще декілька разів повертали журналістів. Спочатку Блінкен взяв слово зазначивши, що за короткий час на посаді Держсекретаря він поспілкувався із сотнею колег з усього світу, відвідав Японію та Південну Корею, і те, що він чув від інших, дуже відрізняється від того, що описала китайська сторона. Зокрема, Держсекретар США сказав:

«Я чую про велике задоволення з приводу того, що США повертаються, що ми знову активно взаємодіємо з нашими союзниками і партнерами. А також я чую про глибоку стурбованість з приводу деяких дій китайського уряду – і у нас буде нагода обговорити це, коли ми перейдемо до роботи».

Після чого вже китайська сторона попросила журналістів залишитись. Вочевидь, бажаючи залишити останнє слово за собою.

«Хіба ви не вірите в демократію? Ви мали б дати Китаю право виступити з двома раундами промови, як це щойно зробили США!» – звернувся англійською Ян Цзечі.

Після отриманої згоди на виступ Ян Цзечі зазначив:

«Це була моя помилка. Коли я увійшов до цієї кімнати, я повинен був нагадати американській стороні про необхідність звертати увагу на те, що тон її вступної заяви має бути належним, але не зробив цього. Чи не свідчить це про намір Сполучених Штатів – судячи з того, що і як пролунало у вашій промові, – говорити з Китаєм зверхньо, з позиції сили? Можливо, все це було ретельно сплановано та ретельно розіграно, з усіма приготуваннями? Це в такий спосіб ви сподівалися вести діалог? З китайським народом не можна так поводитися. Якщо Сполучені Штати хочуть належним чином взаємодіяти з китайською стороною – давайте дотримуватися відповідних протоколів і діяти за правилами».

Таким чином, можна відмітити, що перша зустріч між Пекіном і Вашингтоном за президентства Байдена розпочалась не просто. Однак, після дводенних переговорів Ян Цзечі назвав діалог «щирим, конструктивним та корисним, попри те, що між сторонами є певні значні розбіжності», і додав, що «Китай твердо стоятиме на позиціях захисту своїх національних інтересів, безпеки та інтересів у сфері розвитку».

Після переговорів із Вашингтоном Китай приймав у себе Міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Зустріч відбулась у вівторок 22 березня. Після переговорів міністр закордонних справ РФ заявив, що він і голова МЗС Китаю «обговорили шляхи подальшого просування практичної кооперації в умовах наявних епідеміологічних обмежень, а особливу увагу приділили питанням підготовки російсько-китайських контактів на найвищому рівні».

На запитання, чи навмисно візит Лаврова в КНР був організований відразу після переговорів із США,  офіційний представник МЗС КНР Хуа Чуньїн відповів: «Розвиток відносин Росії і Китаю не націлені проти будь-яких інших держав, наші відносини спокійні, вільні і чесні».

Натомість в інтерв’ю китайським ЗМІ Голова МЗС РФ сказав про необхідність відходу від міжнародних платіжних систем.

«Потрібно зміцнювати свою самостійність. Ви бачите, як США оголошують своїм завданням обмежити можливості технологічного розвитку РФ і КНР. Тому нам потрібно знижувати санкційні ризики шляхом зміцнення своєї технологічної самостійності, шляхом переходу до розрахунків у національних валютах і в світових валютах, альтернативних доларові. Потрібно відходити від використання контрольованих Заходом міжнародних платіжних систем», – заявив Лавров.

Також Лавров відмітив, що лідери РФ і Китаю Володимир Путін і Сі Цзіньпін планують прийняти спільну заяву з нагоди 20-річчя підписання Договору про добросусідство, дружбу і співпрацю, який автоматично продовжується на наступний п’ятирічний період.

У Білого дому не прості стосунки як з Пекіном так і з Москвою, що, використовуючи шахову термінологію, створює перед Вашингтоном «вилку» на геополітичні арені. З одного боку послаблення Росії може значно посилити позиції Китаю у світі. З іншого, посилення економічної конфронтації з КНР потенційно сприятиме їх зближенню з Російською Федерацією чого США також не бажають. Ситуацію в якій знаходиться Вашингтон розуміють як в Москві, так і в Пекіні. І останні чудово використовують її для просування власних національних інтересів, майстерно балансуючи на дипломатичному фронті.

США та Китай зосередженні на суперництві за вплив у третіх країнах та внутрішній політиці задля підвищення технологічної та економічної конкуренції. В цьому ключі є дуже важливим яку стратегію вибере адміністрація Байдена щодо політики з «Піднебесною». Вочевидь, що боротьба на два фронти може тільки ускладнити позиції США у світі і посилити політичну регіоналізацію різних центрів сили. Натомість, якщо 46 президент США під час своєї каденції буде продовжувати робити акцент на протистоянні з Росією, то йому прийдеться поступитись частиною далекосхідних інтересів Пекіну. Питання тільки у вазі цих поступок.

Популярні публікації