Демократи у передчутті «супервівторка»: праймеріз у розпалі
Автор: Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент університету Wright State University (США)

Активна фаза праймеріз лише набирає обертів, тому спостерігати за передвиборчою гонкою з кожним днем стає все цікавіше. Поступово визначився тимчасовий лідер перегонів, яким певною мірою несподівано став демократичний соціаліст Сандерс, але основна боротьба безперечно попереду. Лише три штати провели попереднє голосування за кандидатів від Демократичної партії, але вже цієї суботи пройдуть праймеріз у Південній Кароліні, а наступного вівторка у гру вступають ще 14 штатів у так званий супервівторок.

Один день визначить все для багатьох, але не остаточно

За новими правилами, які встановили демократи цього року, для того, щоб здобути номінацію від партії, кандидат має отримати 1991 делегатів із так званим імперативним мандатом. Власне, за цих делегатів зараз і змагаються кандидати. Наприклад, у Берні Сандерса зараз 45 делегатів, у Піта Бутіджіджа 25, у решти ще менше. З математичної точки зору, можна сказати, що перші 3 штати нічого не вирішують, і це дійсно так. Але з боку electability (можливості бути обраним) американці надзвичайно сильно не люблять тих, хто програє, тому радше підтримають тих, хто переміг у попередніх праймеріз, навіть якщо цей кандидат їм не надто близький за поглядами.

У той час як Сандерс лідирує зараз і перебуває у виграшному становищі щодо своїх перспектив навколо супервівторка порівняно з Байденом та Воррен і Блумбергом, саме Сандерс є фаворитом на цьому важливому голосуванні. Якщо трохи детальніше подивитися на штати, які голосують саме 3 березня в супервівторок, то найбільша боротьба буде йти лише за два штати: Каліфорнію та Техас. Сенатор Емі Клубошар представляє Міннесоту, тому прогнозовано здобуде там якщо не абсолютну перемогу, то принаймні суттєву кількість делегатів. Те ж саме стосується Берні Сандерса із Вермонту, Елізабет Уоррен із Массачусетса, хоча Уоррен виросла в Оклахомі та її також підтримує конгресмен Джуліан Кастро із Техасу. Цей аналіз по штатам дуже важливий з точки зору побудови кампаній кандидатами, і, власне, хто зуміє координувати роботу свого штабу в межах цих штатів, той і здобуде номінацію. Наприклад, Берні Сандерс відразу після кокусів у Неваді поїхав до столиці штату Техас Остін. Це дуже важливий штат, який зазвичай голосує на загальних виборах за республіканців, але, схоже, на праймеріз готовий підтримати в більшості саме сенатора Сандерса.  

Можлива перемога без підтримки істеблішменту

Якщо Сандерс здобуде хоча б 30 відсотків у Техасі, 40 у Каліфорнії і підтвердить свої середні результати у перших трьох штатах, для демократів це означатиме фактичну перемогу Сандерса за кількістю голосів делегатів із так званим імперативним мандатом. Справа також в тому, що цього року так званні суперделегати, яких близько 750, не голосують у першому турі національного з’їзду партії (конвенції, що проходить раз на 4 роки). Суперделегати це колишні сенатори топ-конгресмени, очільники підрозділів партій тощо. Їхня кількість також розподілена по штатам, але очевидно, що цього року, можливо, так станеться, що їхні голоси взагалі не будуть враховані.

У ексклюзивному коментарі, один із суперделегатів від штату Огайо, колишній очільник штабу Білла Клінтона у 1992 році, а також у минулому очільник партії демократів Девід Вільгельм зауважив, що чи не вперше у новітній історії праймеріз, їхня партія ризикує отримати так звану brokered convention. Де-факто це може трапитися якщо демократи не оберуть собі представника під час так званого першого раунду голосування, де всі делегати, яких кандидати «вибороли», під час праймеріз, голосують за відповідного кандидата.  У другому раунді голосувань у гру вступають саме ці суперделегати, які, по суті, і є партійним істеблішментом. І тут у Берні Сандерса виникають серйозні проблеми не тільки з огляду на  його «ліву» ідеологію, а більшою мірою, навіть через відсутність членства у самій Демократичній партії, адже сенатор зі штату Вермонт неодноразово публічно відмовлявся вступити в партію, а сам називає себе демократичним соціалістом. 

З одного боку, ці нововведення можуть допомогти Сандерсу. Якщо він здобуде необхідну кількість делегатів під час праймеріз, то партія за новими правилами, не може його не обрати. Але з огляду на велику кількість кандидатів, які декларують готовність боротися до кінця, Сандерсу буде дуже важко відбирати голоси у всіх них разом. Таким чином, Сандресу треба майже в кожному наступному штаті після супервівторка набирати близько 50% голосів, і сподіватися, що його колеги-конкуренти набиратимуть мінімум вдвічі менше. Відверто, на це доволі складно сподіватися, тому що, наприклад, Джо Байден чи Майкл Блумберг умовно мають кращі шанси на номінацію у другому раунді, ніж Сандерс. З точки зору суперделегатів, звичайно, їм непросто змиритися з таким рішенням партії, адже вони також хочуть мати вплив на прийняття таких важливих рішень, як обрання кандидата в президенти.

Розпорошеність, що близька до електорального хаосу

На останніх дебатах, що закінчились у вівторок ввечері, саме Сандерс прогнозовано став об’єктом атак своїх колег, але зміг вистояти майже без електоральних втрат. Сандерс продовжує просувати свій порядок денний, на який власне найбільше полюють молодь та робочий клас. Зміни у системі страхової медицини, точніше її доступність, збільшення мінімальної зарплати, погашення студентських боргів за навчання це все програма найбільш вікового кандидата в президенти США в історії.

Що стосується інших кандидатів, то номінально другим після кокусів у Неваді залишається Піт Бутіджідж. Відкритий гей, ветеран Афганістану, а також мер містечка Сауз-Бенд в Індіані, дійсно, непогано показує себе на дебатах, але окремі сторінки його біографії не дають йому можливість здобути підтримку афроамериканського населення та латиноамериканців. Навряд чи  мер Піт зможе виправити ситуацію за тиждень до супервівторка, але, як мінімум, розраховувати на середні показники, приблизні до тих, які він вже здобув, він має непогані шанси. В цілому, Піт доволі вміло атакує саме Берні Сандерса, особливо на дебатах, де він постійно перебиває свого досвідченого колегу, апелює до надмірної вартості, а отже нереальності його планів щодо медицини і так далі. Хоча безперечним плюсом Бутіджіджа є те, що він військовий, а отже американці, які в цілому дуже сильно  поважають свою армію, можуть підтримати і його. Очевидно, що найбільшим прямим конкурентом Піта є Джо Байден, з яким вони власне і змагаються за прихильність одного і того самого електорату: афроамериканців та вихідців із Латинської Америки.

Головним мінусом кампанії Джо Байдена залишається те, що він не може повністю показати сильні сторони та досвід. Це особливо яскраво видно, з яким ентузіазмом він відповідає на питання, пов’язані зі зовнішньою політикою: щодо переговорів із КНДР, протистояння з Росією, виведення військ з Афганістану та Близького сходу. Натомість як Сандерс, Уоррен і Піт апелюють до внутрішньої політики в межах певних меншин, штаб Байдена намагається об’їздити всі штати, де він має шанси хоча б не повторити свої жахливі  результати в Айові та Нью-Гемпширі. Авжеж з огляду на те, що Байден чудово розуміється на «українському питанні», він би був бажаним кандидатом для нашої держави, але з іншого боку, його агресивна риторика щодо Путіна може певною мірою поляризувати відносини України з Москвою крізь призму Вашингтону, а отже, наприклад, про швидке встановлення миру на Донбасі чи про будь-яку відчутну підтримку США відразу мова йти не може.

Основним лузером попередніх дебатів став Майкл Блумберг, який цього разу був в рази краще підготовленим. Де-факто, ці дебати потрібні Блумбергу чи не найбільше, адже він вступить у гру лише на супервівторок, коли праймеріз пройдуть у 14 штатах. На власну рекламу, виключно в  цих штатах, він витратив вже понад 400 мільйонів доларів, при цьому, де-факто, він не проводив поки жодної помітної кампанії офлайн. Колишній мер Нью-Йорка, авжеж, може відібрати голоси як у центристів: Піт, Байден і Клубошар, так і в лівих Сандерса та Уоррен. Що не менш важливо, особливості проведення деяких праймеріз у супервівторок дозволяють зареєстрованим виборцям-республіканцям проголосувати на праймеріз демократів. Оскільки Блумберг раніше був також членом Республіканської партії, то його шанси у цих штатах із так званими «відкритими праймеріз» значно зростають.

Прогнозовано, що після супервівторка, а особливо після ще одного масштабного дня праймеріз, що відбудеться вже 17 березня, будуть утворені коаліції кандидатів серед тих, які не мають справді високих шансів на номінації від демократів, із тими, хто опинився трохи вище в опитуваннях, або має більше делегатів на з’їзд партії у липні на даний момент. Якби, наприклад, Елізабет Уоррен зняла свою кандидатуру на користь Берні Сандерса, можливо, в обмін на посаду віце-президента, це відкрило би шлях для номінації відверто лівого кандидата до Білого дому від демократів. З огляду на готовність кандидатів змагатися до останнього, запекла боротьба ще попереду.

Популярні публікації