Дефіцит води в Криму: чого чекати Україні від Росії

Автор: Георгій Кухалейшвілі, політолог-міжнародник

Останнім часом все частіше лунають розмови щодо проблеми забезпечення Криму водою. Після анексії півострова в березні 2014 р. Україна припинила поставки дніпровської води по Північно-Кримському каналу. Що б не говорили глава Криму Сергій Аксьонов і глава місцевої Радміну Юрій Гоцанюк про те, що в Криму вистачить своїх запасів води, потрібно враховувати, що до анексії Україна поставляла туди 85% води. Україна повинна бути готовою до різних провокацій з боку Росії, яка може спробувати за допомогою тиску змусити нас відновити подачу води на півострів, з огляду на відсутність прийнятних альтернатив Північно-Кримським каналом й сприятливі зовнішні фактори.

Без води і ні туди і ні сюди

Москва не в змозі самостійно вирішити проблему водозабезпечення Криму. До недавнього часу жителі Криму покладалися на існуючі запаси артезіанських свердловин, гірських струмків та водоймищ. В цьому році було мало дощів й снігів, за рахунок яких підживлюються тамтешні водойми. Колишній глава уряду Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин вважає, що наявних запасів води в Криму вистачить на декілька місяців. Особливо складно з водою йдуть справи в населених пунктах Північного Криму, в Судаку, Керчі, Феодосії. У кримських ЗМІ систематично з’являються повідомлення про відключення води в Сімферополі й ряді населених пунктів, нібито через ремонтні роботи. За час російської окупації занепав аграрний сектор, рибне господарство півострова.

Існує потенційна загроза екологічної катастрофи. Вода з Північно-Кримського каналу використовувалася як опріснювач кислотних накопичувачів хімзаводу «Кримський Титан» в м. Армянськ на півночі Криму. Через брак води підвищується їх кислотність. У вересні 2018 року влада Армянська оголосила надзвичайний стан через викид шкідливих речовин в атмосферу на заводі. Погіршення екологічної обстановки на півночі Криму може негативно відбитися на ринку праці. В Армянську й Красноперекопську розташовано сорок п’ять відсотків промислових підприємств Криму. Кримчани страждають від респіраторних, легеневих захворювань через пил, який розносить вітром з пересохлих грязьових озер.

Дефіцит води в Криму б’є по престижу Кремля й демонструє його нездатність ефективно управляти захопленою територією. В умовах коронавірусу, економічної кризи й міжнародних санкцій, рівень підтримки Путіна серед виборців знизився до 28%, за даними квітневого опитування «Всеросійського центру вивчення громадської думки». Галузі російської економіки, які простоюють на карантині, можуть втратити близько 258,5 млрд. дол. Понад 15 млн. росіян ризикують залишитися без роботи.

Зараз Москві явно не до будівництва водопроводу з території Кубані або опріснювального заводу в Криму, як пропонував шість років тому колишній прем’єр-міністр Дмитро Медведєв. У 2018 року проект третього опріснювального заводу в Сінгапурі оцінювався на суму в 217 млн. дол. Занадто дорого, при тому, що півострів вже став дірою в російському бюджеті. У 2014-19 рр. Росія витратила 8,34 млрд. дол. На дотації й різні безоплатні перерахування до Криму. Тому, Росія, швидше за все, буде домагатися від України за допомогою провокацій й шантажу відновити поставки води по Північно-Кримському каналі, щоб позбавити себе від багатомільйонних витрат.

Інформаційна війна

У медіапросторі Росія створює стереотип, що українська влада порушують права людини, позбавляючи кримчан питної води. На початку літа заступник голови Держдуми з міжнародних справ Наталія Поклонська (в минулому прокурор Криму) написала лист Верховному комісару ООН з прав людини, в якому звинуватила Україну в створенні загрози життю й здоров’ю кримчан, природі півострова та закликала вжити заходів для відновлення подачі води по Північно-Кримському каналі. Кремль сподівається домогтися підтримки з цього питання в ООН, ОБСЄ, щоб вони переконали Україну піти на поступки.

На руку Росії грає відсутність однозначної позиції в урядових колах України. Якщо міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та віце-прем’єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков вважають, що подача води в Крим можлива в разі повернення півострова до складу України, то прем’єр-міністр Денис Шмигаль дотримується двоїстої позиції. Спочатку прем’єр говорив про те, що подача води в Крим – це гуманітарна відповідальність перед українцями, які там залишилися, але минулого тижня заявив, що це питання не стоїть на порядку денному та не може бути предметом торгу.

Російські ЗМІ створюють стереотип, що українське суспільство нібито не проти відновити подачі води до Криму, але цьому перешкоджає тільки уряд в Києві. У травні російське видання «РІА Новини» опублікувало новину про петицію президенту Володимиру Зеленському від Надії Міхньової, яка запропонувала відновити водопостачання по Північно-Кримському каналу, щоб дати зрозуміти українцям на тій території, що Україна дбає про своїх громадян й готова зробити крок в сторону повернення півострова. Хоча, її пропозиція виявилася непопулярною в українському суспільстві. За місяць петиція набрала всього лише 226 з необхідних 25 тис. голосів.

Військова операція

Колишній глава уряду Автономної Республіки Крим Сергій Куніцин, аналітики Пол Гобл, Юрій Федоров, Антон Михненко допускають сценарій військової операції Росії на території України для вирішення проблеми забезпечення Криму водою. Як варіант, це може бути захоплення частини території Херсонської області, щоб отримати доступ до Каховського водосховища, яке використовувалося для наповнення Північно-Кримського каналу. У Криму російські військові під час навчань відпрацьовують наступальні, а не оборонні дії.

Схожі прецеденти мали місце в міжнародних відносинах. У 1975 р. ПАР скористалася суспільно-політичною нестабільністю на території Анголи й захопила прикордонну Руаканську гідроелектростанцію на річці Кунене заради забезпечення водними ресурсами Південно-Східної Африки. На поточний момент об’єкт знаходиться на території Намібії. Ізраїль застосовував військову силу проти Сирії в 1965-67 рр., яка перешкоджала будівництву каналу для доставки води з озера Киренет в пустелю Негев. У 1969 р. ізраїльтяни провели рейд на території Йорданії й знищили канал, який будувався на річці Ярмук.

Існують сприятливі передумови для військових провокацій Росії на херсонському напрямі. Зараз увага міжнародної спільноти більшою мірою прикута до пандемії коронавірусу, безладів в США, акцій протесту проти поліцейського свавілля в різних країнах світу, але не до проблеми агресії Росії в Україні. Нова військова операція може бути використана Путіним для відволікання уваги російського суспільства від негативних наслідків карантину й підвищення власного рейтингу. Після анексії Криму шість років тому рівень підтримки Путіна серед росіян перевалив за 80%.

З іншого боку, в Кремлі розуміють, що захоплення нових територій в Україні поставить хрест на спробах російської дипломатії переконати країни Європи та Америки в тому, що на сході України нібито відбувається внутрішній конфлікт без втручання Москви. Вихід російських військових до берегів Каховського водосховища створить привід для посилення антиросійських санкцій. У Конгресі США пропонують ввести обмежувальні заходи щодо суверенного боргу й нафтового сектору РФ.

Тиск і шантаж

Росія може обмежитися психологічним тиском й демонстрацією сили, щоб схилити команду Зеленського до переговорів про подачу дніпровської води в Крим. У серпні 2019 р. постійний представник Криму при президенті РФ Георгій Мурадов попросив посприяти переговорам з Києвом з цього питання. Російська влада може в ультимативній формі вимагати відновлення поставок води по Північно-Кримському каналу та стягнути сухопутні військові з’єднання на північ Криму, розмістити кораблі Чорноморського флоту РФ поблизу портів Одеси, Южного, Чорноморська. Мурадов та Поклонська вважають, що претензії на воду обґрунтовані, оскільки витік Дніпра знаходиться в Росії.

У хід можуть піти високі імпортні мита на українські товари або заборони на поставки російської продукції в Україну, щоб команда Зеленського була більш поступливою. Росія продовжує залишатися нашим великим торгово-економічним партнером. За підсумками 2019 року вона посіла третє місце серед експортних напрямків, поступаючись лише Китаю й Польщі, друге місце по імпорту. Україна поставляє до Росії переважно вироби з чорних та кольорових металів, ядерні реактори, котли, електроприлади, продукти неорганічної хімії, тваринного й рослинного походження. З Росії в основному імпортується нафта, дизельне паливо, скраплений газ, паливо для атомних електростанцій, мінеральні добрива, полімери, пластмаси, аміак.

Висновки для України

Україні варто донести міжнародному співтовариству, що претензії Росії на дніпровську воду для Криму не мають під собою правового обґрунтування. Мурадов і Поклонська вважають, що вода належить Росії, оскільки витік річки знаходиться на її території. Однак вони суперечать російським законом про державний кордон, згідно з яким такою є лінія та перетинаюча цю лінію вертикальна поверхня, що визначають межі державної території РФ, включаючи воду. Води Дніпра, що протікають по території України, не можуть ні фізично, ні юридично належати Росії.

Україна має повне право не поставляти воду до Криму тому, що згідно з Женевською конвенцією про захист цивільного населення під час війни, держава-окупант (в нашому випадку Росія) повинна ввозити харчі, санітарні матеріали та інші предмети (в разі Криму – вода) в тих випадках, коли ресурси на окупованій території будуть недостатні.

У 1993 р. Радбез ООН включив Женевську конвенцію до складу звичайних норм міжнародного права, обов’язкових для дотримання усіма державами, які беруть участь у збройних конфліктах, незалежно від того, ратифікували вони її чи ні. Тож не дивно, чому в листопаді 2019 р. Путін підписав закон про вихід Росії з даного документа й запропонував внести зміни до Конституції РФ про пріоритет національного законодавства над міжнародним правом.

Києву варто зберігати значну військову присутність в Херсонській області для стримування російських військових від провокацій. Росія не буде робити спроб захоплення нових територій, усвідомлюючи неминучість затяжної війни на виснаження в умовах економічної кризи.

Банковій слід сприяти скороченню залежності українського бізнесу, переважно машинобудівних підприємств, від російського ринку, надавати підтримку в пошуку нових ринків збуту, створювати попит всередині країни, стимулюючи оновлення техніки та інфраструктури. Доцільно реалізувати програму заміщення продукції, що закуповується в Росії, бажано за рахунок освоєння її виробництв в Україні.

Популярні публікації