Чому ситуація з Північною Македонією показова для України?
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Динамічний і насичений порядок денний міжнародного політичного процесу залишив поза увагою широкого загалу результати нещодавнього саміту ЄС, на який з великою надією розраховували жителі Північної Македонії. Проте, їх сподівання вступити до політичної сім’ї європейських країн розвіялись від дещо цинічних рішень Франції, Нідерландів та Данії, які заблокували початок переговорів про вступ Албанії та Північної Македонії до ЄС та створили небезпечний прецедент, який слід взяти до уваги Україні при формуванні власної стратегії інтеграції до об’єднання. Але про все по черзі.

Після того, як керівництво тоді ще просто Македонії взяло за основу курс на вступ в ЄС, в країні зрозуміли, що окрім необхідності відповідати політичним критеріям, доведеться ще й розв’язувати проблемні історичні питання зі своїми сусідами. Першим своєрідні амбіції регіонального лідера спробувала проявити Греція. Ще з часів розпаду Югославії, греки сперечались з македонцями за право використовувати останніми назву для своєї країни. Річ у тім, що один з історичних районів Греції також носить назву Македонія і грекам дуже не подобалось, що таку ж назву обрала для себе окрема держава. Оскільки тривалі чвари не давали результату, саме підготовка Македонії-країни до європейської інтеграції була використана грецькою стороною, щоб піти в атаку і досягнути потрібного результату. У 2018 році під тиском Греції та при посередництві ООН македонське керівництво погодилось піти на зміну назви. Саме тоді, після ратифікації рішення парламенту на карті з’явилась Північна Македонія, яка побачила перед собою зелений колір на шляху руху. Як виявилось – не довго.

Зрозумівши, де слабкість позицій Північної Македонії свої історичні амбіції вирішила проявити і Болгарія. Парламент країни проголосував за прийняття урядової декларації стосовно готовності підтримати початок переговорів з Північною Македонією й Албанією про вступ до ЄС, якщо будуть виконані ряд вимог, більшість з яких адресована саме до офіційного Скоп’є. Болгари вимагають від Північної Македонії не проводити політику підтримки македонської діаспори в Болгарії, почати процес реабілітації болгарських жертв комуністичного режиму в Югославії, переписати суперечливі моменти історії та рекомендують ЄС не використовувати термін «македонська мова», оскільки, на думку болгар, форма спілкування македонців є лише одним з діалектів болгарської мови. Так були створені нові перешкоди на шляху консенсусного рішення країн ЄС стосовно початку перемовин з Північною Македонією.

І поки в Скоп’є розпочали думати як виходити з ситуації, все вирішили в Франції, Данії та Нідерландах. Проте, в негативному ключі. На вже згаданому саміті ЄС перераховані країни заблокували рішення, яке б дозволяло ініціювати переговори про вступ Північної Македонії і Албанії до ЄС. Не стали аргументом й усі перераховані потуги офіційного Скоп’є на шляху до їх європейської мрії. Результатом радикального кроку з боку, в першу чергу Президента Франції Емануеля Макрона, став конфлікт з євро оптимістами. Розмовляючи про нову ідеологію для ЄС і цілісність союзу та позиціонуючи себе у статусі нового європейського лідера Макрон вирішив відмовити в потенційному членстві двом країнам, викликавши хвилю критики і питань.

На жаль, нема нічого вічного, окрім європейського занепокоєння. Брюссельські дипломати можуть ще тривалий час висловлювати його та критикувати французького президента, проте на європейському проекті з’явилась ще одна, хай і невелика тріщина. Лідери Німеччини та Італії Ангела Меркель і Джузеппе Конте оголосили про намір повернутись до зазначеного питання на початку 2020 року, але не виключно, що до того часу в тих же болгар, чи ще у когось з країн ЄС виникнуть додаткові вимоги до Північної Македонії, її мови, назви чи історії.

Чому зазначений приклад показовий для України? Давайте поставимо себе на місце Північної Македонії і уявімо, що на якомусь з етапів нашої інтеграції офіційний Київ очікуватиме саміту ЄС, на якому мають схвалити рішення про початок переговорів про приєднання України до Євросоюзу. Як відреагують у такій ситуації наші сусіди: Угорщина, Польща чи Румунія? Чи використають вони наше положення у власних «національних» інтересах? Здається відповідь очевидна. Ймовірно Польща очікуватиме правок в історії України, Угорщина і Румунія висловлять свої претензії щодо недостатнього дотримання прав нацменшин на українській територій. Навіть складно прогнозувати як поводитиме себе найвище європейське керівництво коли доведеться схвалювати консолідоване рішення з приводу України. Наші кейси з Північною Македонією виглядають дуже схожими.

Звичайно, такі порівняння не заперечують доцільність обраного Україною зовнішнього курсу, закріпленого у найвищому Законі – Конституції. Зрозуміло, що до того моменту, коли ми будемо стукатись у двері ЄС пройде ще багато часу. Попри це, було б недалекоглядним ігнорувати приклад Північної Македонії і не готувати себе до нових викликів, що у подальшому виникатимуть на нашому шляху. Як показує нещодавня практика, європейська інтеграція розпочинається з ефективної регіональної політики та вирішення суперечливих питань з країнами членами ЄС, що межують з Україною. Керівництву нашої держави ще неодноразово доведеться балансувати між збереженням національної ідентичності та врегулюванням розбіжностей з поляками, угорцями чи румунами, а у разі нашого просування в напрямку повноцінного членства, дана тема набиратиме лише більшої актуальності.        

Популярні публікації