Чим небезпечний перський вояж Путіна?
Москва намагається затягнути військовий конфлікт з Україною в довгострокову перспективу, розуміючи власну перевагу у всіх можливих ресурсах й сподівається, що темпи допомоги Києву зі сторони США та Європи залишатимуться на тому ж таки рівні або будуть знижені в перспективі наступних декількох місяців, що дозволить РФ перемогти у війні на виснаження.
З цієї причини очільник Кремля розпочав власне закордонне турне після місяців ізоляції – російська сторона прагне зіграти на слабких місцях США в контексті світової політики. Після участі в Каспійському саміті Путін заявив про поїздку в Тегеран, де він планує провести зустрічі з президентом Ірану Ібрагімом Райсі та очільником Туреччини Реджепом Ердоганом.
Вірогідно, Москва спробує налагодити співпрацю з Іраном у секторі ВПК зважаючи на затяжний характер україно-російської війни та обмеження щодо експорту технологічних складових західного виробництва в Росії. Радник з національної безпеки США Джейк Салліван вже заявив про можливість передачі Москві з боку Тегерану декількох сотень безпілотників. Джерела наближені до Білого дому натякають про можливість домовленостей між Путіним та Райсі щодо співпраці в секторі ракетного озброєння, адже Іран має тривалий й доволі успішний досвід виробництва озброєнь такого типу в умовах санкційних обмежень.
Можливі теми переговорів між Росією та Іраном:
ВПК. Дрони та ракетна програма з Іраном – це частина можливої секторальної співпраці. Також мова може йти про ВМС й можливу інтеграцію Тегерану до складу ОДКБ в перспективі загострення їх відносин зі США.
Енергетика. Активізація двосторонньої співпраці в секторі атомної енергетики з потенційним виходом «Росатому» на іранський ринок – будівництво нових енергоблоків АЕС в Бушері. Зрозуміло, що аспект продажу нафти й газу на міжнародні ринки буде на порядку денному.
Торговельні маршрути. Москва прагне заручитися посередництвом Тегерану в налагоджені логістичного торгового маршруту з Індією – Іран в цьому контексті виглядає ідеальним транспортним коридором. В розвитку нових інфраструктурних проєктів з Іраном зацікавлений також й Пекін, адже Азербайджан та Туреччина ведуть доволі активні перемовини з Тегераном відносно перспектив Транскаспійського торгового шляху зі створенням логістичних ланцюгів в тому числі через територію цієї держави. До речі, це може бути однією з тем тристоронніх перемовин у форматі Путін – Райсі – Ердоган.
Економіка. Москва та Тегеран хочуть посилити двосторонню співпрацю, зважаючи на всі санкційні обмеження та формат фактичного географічного сусідства між країнами (через Каспійське море). Поміж усього Іран зацікавлений у забезпеченні власної продуктової безпеки на фоні російсько-української війни й прагне вийти на певний компроміс з Росією щодо гарантій постачання агропродукції й фактичну оренду частини с/г земель у РФ Тегераном для ведення сільського господарства (раніше вже орендували значні наділи землі у Венесуелі за такою ж схемою).
Зовнішня політика. Іран розглядає можливість повноцінної інтеграції до складу ШОС (Шанхайська організація співробітництва), яку розпочали ще минулого року й розраховують на активну підтримку Москви. В цьому контексті вигоди від активізації російсько-іранських відносин виглядають очевидними для обох сторін й варто очікувати на те, що по багатьох питаннях вони зможуть дійти згоди.
До того, візит Путіна до Тегерану супроводжується ще й міжнародним контекстом. По-перше, Джо Байден планує чергову поїздку на Близький Схід, де має намір домовитись про безпековий союз між Саудівською Аравією та Ізраїлем, що апріорі послабить позиції Ірану в регіоні. По-друге, ймовірно, США готові піти шляхом ескалації з Іраном по переговорах щодо ядерної програми.
Цікавим й небезпечним водночас залишається візит Ердогана та участь очільника Туреччини в тристоронніх перемовинах. Позиція Анкари прогнозована – максимум вигоди з усього (цьому їх добре навчив Захід). З одного боку військово-політична підтримка України й спроба налагодити діалог з Вашингтоном, з іншого – business as usual з Росією і спроба досягнути конкретних домовленостей в безпековому секторі, який для обох сторін має широку географію, яка перетинається: Сирія, Кавказ, Середня Азія, Африка. Загалом, такі активності Москви потенційно можуть створити для нас безліч проблем, особливо на фоні зростаючого політичного скандалу з Вашингтоном (Спартц/Єрмак), який тільки набиратиме обертів в контексті старту виборчої кампанії у США.
