Чи провалиться «план Єрмака» і що буде з ОРДЛО
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Заплановане на 25 березня засідання Тристоронньої контактної групи відбулося у форматі відеоконференції, що унеможливило підписання документів для ухвалення резонансного рішення стосовно створення консультативної ради. Епідемія коронавірусу стримала реалізацію плану Андрія Єрмака та знову завела переговорний процес у кут з незрозумілими перспективами.

Численні проблемні моменти ініціативи з доповнення політичної підгрупи ТКГ додатковим консультативним органом, примножились незлагодженістю дипломатичних кроків, що мали забезпечити її реалізацію. Хоча Андрій Єрмак чомусь хотів посади за один переговорний стіл представників ОРДЛО та уповноважених осіб від Франції й Німеччини, як виявилось, нова модель переговорів не узгоджувалась з нашими партнерами по нормандському формату. Навпаки, в німецьких і французьких дипломатів відсутнє чітке розуміння принципів й функцій консультативної ради, а головне – її кінцевої мети. Саме тому, разом з громадянським суспільством та через канали експертної комунікації вони намагаються контактувати з міністерством закордонних справ, щоб отримати деталі «плану Єрмака». У результаті ми отримали небажаний дипломатичний прорахунок – без остаточної згоди офіційних Парижу і Берліну розпочали формування нового переговорного майданчика, який передбачає їх участь в ньому.

Проте, не тільки зовнішньополітичні процедурні обставини стали на заваді ініціативам керівника Офісу президента. Гучний скандал з корупційним підтекстом може не тільки послабити позиції Андрія Єрмака на внутрішньополітичній арені, але й обмежити свободу дій у формуванні політики на українському напрямі та стосовно окупованих територій.

Раніше Андрій Єрмак зумів зайняти принципову позицію щодо депутатів «Слуги народу», які засуджували створення консультативної ради в рамках ТКГ. На його користь грав максимальний рівень довіри та підтримка з боку Володимира Зеленського. Проте, руками Гео Лероса, найбільш постраждалого від розбіжностей з Андрієм Єрмаком, здійснено значний удар по репутації керівника Офісу президента, не залежно від того як надалі розвиватиметься скандал. В таких обставинах, завдання консолідувати «слуг» навколо «плану Єрмака» виглядає нездійсненним.

Розуміють особливості українського політичного процесу і в Кремлі. Подальша діяльність багатообіцяючої зв’язки Єрмак-Козак неочікувано знаходиться під загрозою. Можливість послаблення позицій Андрія Єрмака розцінюватиметься російською стороною як крок назад у переговорному процесі, оскільки в Росії не приховували інтересу у створенні консультативної ради, а саме керівник Офісу президента виступив в ролі головного прихильника і лобіста таких дій.

За усіма ознаками, з російського боку вже адресуються сигнали, покликані продемонструвати незадоволення від результатів онлайн зібрання ТКГ. Так званий голова невизнаної «ЛНР» Леонід Пасєчнік незаконним указом прирівняв лінію розмежування до державного кордону, поставивши під сумнів перспективи подальшого узгодження нових точок для розведення. Виглядає все так, ніби російська сторона натякнула, що готова рухатись в рамках сценарію «заморозки конфлікту» у разі неготовності України йти на чергові поступки.

Враховуючи всі фактори, новий глухий кут у переговорному процесі та внутрішньополітичні обставини наближуватимуть провал дипломатичних підходів Андрія Єрмака до врегулювання ситуації на сході України. Росія не демонструє готовності переглянути комплекс заходів з виконання Мінських домовленостей і продовжуватиме в ультимативній формі вимагати конституційного закріплення особливого статусу ОРДЛО. В свою чергу, міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, категорично відхилив таку опцію.

Складається враження, що в Офісі президента поки не провели чітких контурів, де готовність до поступок не перетинає червону лінію національних інтересів, а підходи до дипломатичних перемовин дотепер носять дещо хаотичний характер, потрапляючи під тиск об’єктивних обставин.

На фоні монолітної та негнучкої позиції Росії, переключення уваги Володимира Зеленського, Еммануеля Макрона та Ангели Меркель на питання протидії коронавірусу, дедалі більшої ймовірності набуває адаптований під українські реалії «абхазький сценарій». Відповідно до нього, поки поступово вичерпуватимуться дипломатичні методи, а українське керівництво усвідомлюватиме неможливість ведення політики поступок в односторонньому порядку, Росія утримуватиме так звані ЛДНР без інтеграції їх у власну політичну систему. Вони будуть повністю залежати від російських дотацій та функціонуватимуть за прикладом Абхазії й Південної Осетії.

Ймовірно такий варіант розвитку подій передбачав Володимир Зеленський, коли відводив рік на перемовини з Володимиром Путіним. Час іде, а модель реінтеграції територій без загроз національним інтересам поки не вироблена.

Популярні публікації