Битва за Ідліб у Сирії. Що це таке і чому це важливо?

11 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін здійснив несподіваний візит до Сирії на авіабазу «Хмеймім» у Латакії. Там він зустрівся з сирійським керівництвом, генералітетом і політиками та провів нараду щодо подальших дій у країні. Після завершення переговорів Путін віддав наказ про початок згортання російської військової операції у Сирії та виведення частини їхнього контингенту. Після Сирії Путін вирушив до Єгипту та Туреччини – двох ключових регіональних гравців, які мають неабиякий вплив на конфлікт у Сирії та баланс сил у регіоні.

Візит Путіна для багатьох був раптовим, а оголошення про виведення російських військ сприйняли скептично. Втім чимало журналістів оминули увагою одне не дуже важливе в контексті глобальної безпеки, але неймовірно важливе для ситуації у Сирії, питання – подальша доля провінції Ідліб. Власне, про це й піде мова.

Що таке провінція Ідліб і чим вона важлива?

Ідліб – велика сільськогосподарська провінція на північному заході Сирії біля кордону з Туреччиною. Це одна з найменших провінцій, але найбільша за кількістю населення та посівних площ. Ідліб є «брамою» між Сирією і Туреччиною. Регіон однаково важливий для обох країн, а прикордонні переходи, які тут розташовані – є одними з найбільших на турецько-сирійському кордоні, наприклад КПП «Баб Ас-Салямех» або КПП «Баб Аль-Гауа» та поєднують турецьку провінцію Хатай з сирійськими провінціями Ідліб та Алеппо.

У 2012 році провінцію захопили антиурядові угруповання на чолі з терористами «Фронту Аль-Нусра» (сирійське відділення «Аль-Каїди») та терористами «Ісламської держави», які тоді ще не були визнані міжнародною терористичною мережею, а воювали разом з іншими угрупованнями проти сирійської влади. Протягом наступних 3 років бойовики остаточно витіснили урядові війська за межі провінції та установили над нею повний контроль, включаючи прикордонні переходи з Туреччиною. Тоді внаслідок бойових дій загинули до 9 тисяч людей. Серед основних ісламських екстремістських угруповань, які захоплювали провінцію, були:

  • Терористична організація «Фронт Аль-Нусра» («Аль-Каїда»)
  • Терористична організація «Ісламська держава»
  • Бригада мучеників Ідліба (фракція «Вільної Сирійської Армії»)
  • Ісламістський рух «Ахрар Аш-Шям».

Окрім своїх зв’язків з Туреччиною, провінція Ідліб важлива посівними площами, які годують інші регіони, особливо провінцію Алеппо, а також кількістю населення, задіяного в сільськогосподарському секторі. У цьому регіоні завжди жили переважно бідні консервативні верстви населення, яких легше мобілізувати на повстання під ісламськими гаслами, що й сталося у 2012-2013 роках. Ідліб має найбільшу соціальну базу для ісламістів в усій Сирії.

Які угруповання діють на території провінції?

Починаючи з 2012 року протягом 5 років війни кількість антиурядових угруповань в Ідлібі значно зросла. Це сталося почасти через дроблення антиурядового руху внаслідок внутрішньої міжусобної боротьби та почасти через зміну військової ситуації у країні.

Зараз на території провінції Ідліб діє найбільша у Сирії та найбільш боєздатна антиурядова коаліція під назвою «Тахрір Аш-Шям» (з араб. «Організація визволення Леванту»). Це парасолькова структура, яка об’єднує у собі понад 80 різних антиурядових ісламістських та екстремістських угруповань та налічує до 30 тисяч бойовиків. На чолі структури стоїть терористична організація «Фронт Аль-Нусра» – сирійське відділення «Аль-Каїди», а верховним лідером коаліції є лідер «Аль-Каїди» в Сирії – Абу Мухаммед Аль-Джулані. Їхня штаб-квартира розташована у місті Ідліб, яке є адміністративним центром однойменної провінції. Коаліція «Тахрір Аш-Шям» була сформована у січні 2017 року на уламках попередньої коаліції, яка називалася «Джейш Аль-Фатх» («Армія завоювання») і проіснувала майже 3 роки. Розпалася вона через поразку бойовиків у битві за Алеппо у листопаді-грудні 2016 року. На її місці сформувалася коаліція «Тахрір Аш-Шям».

Другою за величиною коаліцією в Ідлібі є рух «Ахрар Аш-Шям». Це також парасолькова структура, блок різних антиурядових угруповань, які відмовилися увійти до складу коаліції «Тахрір Аш-Шям». Між обома коаліціями часто трапляються сутички, оскільки вони є конкурентами у боротьбі за ресурси та вплив у регіоні.   

 Іншими антиурядовими силами у провінції Ідліб є:

  • Ісламістський альянс «Файлак Аш-Шям» («Легіон Леванту»)
  • Ісламістський рух «Аджнад Аш-Шям» («Солдати Леванту»)
  • Рештки фракцій колишньої «Вільної Сирійської Армії»
  • Ісламська екстремістська організація «Ісламська партія Туркестану» (об’єднує китайських уйгурів, які прибули воювати в Сирію)
  •  Рух «Нур Ед-Дін Аз-Зангі» («Рух імені Нуреддіна Зангі» – арабського полководця, завойовника Алеппо та Дамаска)

Хто фінансує антиурядові угруповання в Ідлібі?

Із самого початку війни в Ідлібі у 2012 році антиурядові угруповання отримували значну фінансову допомогу від Туреччини, Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ, Франції, Великої Британії та США. Згодом по мірі того, як владу в Ідлібі почали захоплювати відверті терористичні елементи та екстремісти, Франція, Велика Британія та США заморозили надання грошей та поставок зброї до цього регіону. А після спалаху кризи навколо Катару в травні 2017 року, газовий емірат також де-факто припинив свою участь у війні в Сирії. Лишилися лише Саудівська Аравія та Туреччина, включаючи приватні фонди в цих країнах.

Туреччина була ключовою країною, яка почала «розкачувати» ситуацію у провінції Ідліб. Місцеві туркменські меншини, які проживають на сирійсько-турецькому кордоні, стали ударною силою Анкари проти сирійського уряду. Із 2011 року турецькі спецслужби допомагали постачати зброю для сирійських бойовиків через кордон і закривали очі на те, хто та як перетинав його, коли їхав на війну в Сирію. Саме Туреччина, разом із Йорданією та Кувейтом, стали основними «збройними хабами» для поставок озброєння антиурядовим силам у Сирії.

Утім ситуація змінилася у 2016 році, коли Туреччина почала зближення з Росією та Іраном, а відносини з ЄС та США погіршилися. Офіційна Анкара розпочала розворот своєї політики щодо Сирії та погодилася залишити президента Сирії Башара Асада на посаді та не наполягатиме більше на його відставці. Важливим фактором став й розвал стосунків Туреччини з терористами коаліції «Тахрір Аш-Шям» влітку 2017 року. Тоді бойовики коаліції розпочали масштабну війну проти своїх конкурентів і придушили інші угруповання, захопивши контроль над практично усією провінцією Ідліб. Туреччина виступала проти такого розвитку подій, адже якщо провінцію контроює «Аль-Каїда», Анкарі складно виправдовувати постачання туди озброєння, а сирійська влада отримала аргумент на користь ідеї військового вирішення питання Ідліба.

У чому проблема Ідліба?

Із розгромом терористів «Ісламської держави» у Сирії та завершенням зачистки від них центральних і східних регіонів країни сирійською армією, постало питання: що робити з провінцією Ідліб?

По-перше, це найбільша територія, яка перебуває під контролем антиурядових угруповань. Вона не дає можливості розпочати повноцінний мирний процес через радикальну позицію місцевих бойовиків, пов’язаних з «Аль-Каїдою».

По-друге, Ідліб – найбільш нестабільна з усіх «зон деескалації», які були створені угодою між Туреччиною, Іраном і Росією у 2017 році. Терористи коаліції «Тахрір Аш-Шям» відверто демонструють, що не підуть на поступки і не будуть вести переговори з сирійським урядом. Недоговороспроможність бойовиків, які керують провінцією, радикальна стосовно них позиція сирійської влади, постійне порушення перемир’я – все це піднімає питання Ідліба на перший план.

По-третє, Ідліб є штаб-квартирою терористичного угруповання «Фронт Аль-Нусра». Після «Ісламської держави» ця організація є найстрашнішою та найбільш одіозною у Сирії. Оскільки вона мала підім’яла під себе усі інші антиурядові угруповання, навіть ті, які в принципі готові до переговорів, необхідно ліквідувати їхню присутність, щоб дати можливість розпочати переговори з більш лояльними угрупованнями.

По-четверте, сирійська армія витрачає неабиякі ресурси та війська для стримування бойовиків у провінції Ідліб. Зараз регіон оточений урядовими військами, які час від часу відбивають атаки ісламістів на свої позиції. Крім того, Ідліб загрожує стратегічним трасам на північному сході провінції Хама, поблизу міста Алеппо та на північному сході провінції Латакія. Сирійський уряд планує вивільнити ресурси, закривши це питання раз і назавжди. Але проблема лише в Туреччині, яка послідовно виступала проти цього.

Яка позиція Сирії?

Офіційний Дамаск вже давно просуває ідею військового розв’язання проблеми Ідліба. Утім раніше на це в сирійських військових не було сил, а більшість ресурсів були зосереджені на інших фронтах, передусім – на східному, де діяли терористи «Ісламської держави».

Протягом останнього року загроза «ІД» зникла, і сирійський уряд заявив, що готовий до битви за Ідліб, яка має стати останнім цвяхом у труну антиурядового руху в Сирії. Сирійська влада радикально налаштована щодо будь-якого мирного варіанту вирішення ситуації в Ідлібі. Кілька разів Туреччина та Саудівська Аравія намагалися просунути ідею легалізації частини бойовиків з провінції Ідліб на міжнародних переговорах в обмін на здачу частини територій сирійській владі, але Дамаск відкидав всі пропозиції або відверто їх саботував.

Зараз сирійський уряд лобіює варіант повномасштабного наступу на провінцію Ідліб за планом, який розроблений Генштабом ЗС Сирії спільно з російськими генералами. Для сирійського уряду ключовим є – ліквідувати штаб антиурядового руху в Ідлібі та не допустити перетворення цієї провінції на турецьку «буферну зону» чи «сферу впливу», а повернути її під контроль разом з ключовими прикордонними переходами на півночі.

У цій позиції Сирію активно підтримує Іран, особливо Корпус вартових ісламської революції, який воює разом з сирійськими військами та має вороже ставлення до Туреччини.

Яка позиція Росії?

Із самого початку Росія просувала ідею обмеженої військової операції в Ідлібі, ліквідації лідерів коаліції «Тахрір Аш-Шям» та укладення угоди з місцевими ісламістами про національне примирення. Угода передбачала б передачу контролю над більшістю провінції сирійському уряду, створення невеликої «сфери впливу» для Туреччини на півночі Ідліба та легалізацію частини фракцій бойовиків, найменш «токсичних» для сирійців, іранців і турків.

Для Росії важливим є зберегти відносини з Туреччиною, яка є ключовою регіональною державою, без якої мир у Сирії неможливий. До того ж, вибиття Туреччини з проамериканського західного табору до російсько-іранського, в Москві вважають своїм власним дипломатичним здобутком.

Яка позиція Туреччини?

Для Анкари важливим є зберегти свої позиції на півночі Сирії та не допустити втрати зв’язків з місцевими антиурядовими угрупованнями. Саме тому, у серпні 2017 року, коли турецька армія була на межі військового вторгнення в регіон через надмірне посилення терористів «Аль-Каїди», Анкара все-таки домовилися з бойовиками та ввела війська у прикордонні зони за домовленістю, а не військовим шляхом.

Окрім того, курдський фактор відіграє важливу роль для мотивації Туреччини. Для Ердогана провінція Ідліб – це зона дестабілізації сусідніх курдських районів і потенційно «буферна зона», з якої можна здійснювати рейди на курдську територію у разі виникнення проблем. У Туреччині вважають, що якщо сирійська армія самотужки поверне під контроль провінцію Ідліб, то домовиться з курдами, і Анкара матиме під боком не лише ворожих до себе курдів, але й вкрай ворожу до себе сирійську армію, підсилену іранськими військами.

Іншим важливим фактором для турків є можливість легалізації лояльних їм фракцій, які зараз діють на території провінції Ідліб та входять до про-турецької коаліції «Щит Євфрату» і брали участь в операціях проти курдів на півночі провінції Алеппо у 2016-2017 роках. Ставка Анкари йде на ісламістський альянс «Файлак Аш-Шям» та рух «Ахрар Аш-Шям». Саме ці два угруповання мають легалізуватися на міжнародних переговорах і отримати частину контролю над провінцією Ідліб, щоб Анкара й надалі могла впливати на цей регіон. Водночас Сирія та Іран виступають проти руху «Ахрар Аш-Шям».

Що відбувається там зараз?    

Після візиту Володимира Путіна до Сирії і Туреччини, питання провінції Ідліб зрушили з мертвого місця. Згідно з останньою інформацією, Росія дозволила сирійським військам розпочати наступальну операцію на Ідліб. До неї залучать одразу три танкові дивізії та елітні підрозділи «Тигрів». Російська авіація надасть прикриття з повітря. Іранські сили в операції не братимуть участі. Командувати наступом доручили одному з найбільш відомих сирійських генералів, близьких до російського генералітету, легендарному генерал-майору Сугейлю Аль-Хасану, який колись у 2015 році відступав з Ідліба, зазнавши поразки від бойовиків.     

Росія заручилася нейтралітетом з боку Туреччини. В обмін на нього Москва пообіцяла спільно з Анкарою стримувати сирійських курдів на півночі та сході країни, надати мільйонний кредит і завершити продаж новітніх ЗРК С-400.

Зараз у провінції Ідліб вже тривають бої. Не чекаючи переговорів, сирійська армія розпочала наступ на провінцію Ідліб ще три тижні тому з трьох напрямків одночасно. За цей час урядові сили вибили бойовиків коаліції «Тахрір Аш-Шям» з понад 30 населених пунктів і прорвалися на територію провінції Ідліб з провінції Хама, вперше з 2015 року. Саме це й прискорило переговори між сторонами за участю РФ.

Нині все йде до того, що сирійська армія розгромить терористів коаліції «Тахрір Аш-Шям» в Ідлібі, поверне провінцію під контроль, а в обмін на це погодиться надати амністію частині про-турецьких бойовиків і визначити порядок контролю над кордоном з Туреччиною за участю лояльних Анкарі політиків та чиновників.

Автор: Ілія Куса, експерт-міжнародник

Популярні публікації