Операція «Вільям Волес»: загострення проблеми бунтівної Шотландії після Brexit
Богдан Боднарук, Студент КПНУ ім. І.Огієнка

В середньовічну добу шотландська армія вихором промчала по королівських землях наробивши чимало галасу. Добре вишколене військо, біля витоків формування якого спочатку стояла сама лише ватага жителів під керівництвом шанованого в народі олдермена Воллеса швидко розрослося і зміцніло змусивши битися в дрижаках самого короля Англії. Лицарі в кілтах в той час повстали проти сваволі бритів, котрі посягнули на шотландську землю аби здобути кожен собі по наділу. Втрата землі для волелюбних мешканців тамтешніх широт означала втрату свободи. Виступивши проти корони вони боролися хоробро, до останнього подиху, але таки програли. В день коли їх провідник та натхненник опору В. Воллес сконав закатований, на якийсь час зникла й мрія про вільну Шотландію. Нескорений дух бунтівного олдермена дрімав очікуючи правильного часу. І таки дочекався. Brexit. Прощання з ЄС для Британських островів й Шотландія, як бомба із годинниковим механізмом, яка здетонувавши може наробити Лондону великої шкоди. Проте, почнімо з самого початку.

Рік п’ятдесяти п’яти відсотків

Питання про здобуття Шотландією незалежності постало ще за 5 років до того, як місцева верховна влада отримала всі підстави для проведення референдуму. Більш аніж 10 років тому, у 2009-му році. 30 листопада того року вищі чини країни оприлюднили Білу Книгу – свого роду довідник, покликаний максимально чітко пояснити громадянам суть зміст й значення рішення з приводу того чи іншого аспекту соціально-політичного розвитку суспільства та держави. В даному випадку йшлося про таке доленосне для Шотландії голосування як всенародний референдум щодо повної незалежності від Британії. Трохи пізніше, приблизно у 2010-му році після публікації всіх офіційних документів стосовно голосування, почалася процедура суспільного обговорення наповнення останніх.

Наступною важливою датою на шляху до референдуму став 2012-тий рік. Саме тоді, у двосторонньому порядку (тодішній прем’єр монархії Д. Камерон з лондонського боку та перший міністр регіонального уряду Шотландії А. Селмонд з боку власне самої шотландської держави) відбулося підписання документу, що регламентував послідовність проведення референдуму. Окрім цих та інших формальних процедур в документі містилося зауваження відносно часу проведення референдуму. Так осіння пора 2014-того року стала часом ікс для шотландського національного самовизначення. Голосування сталося, за його підсумками 55% громадян забажали зберегти існуючий стан речей та залишитися під крилом корони. Сумовито поглянувши на небо пташенята вирішили не полишати на той момент ще такого затишного гнізда. Це був тріумф єдності. Офіційний Лондон зітхнув із величезним полегшенням.

А кілт проти. Шотландці за єдину євроспільноту

За рік після боязкого голосування Шотландію чекало іще одне грандіозне розчарування. Д. Камерон який завдяки достатній підтримці зумів знову обійняти посаду міністра кабінету міністрів Британії, підтримав ідею виходу із ЄС описану у Маніфесті британських консерваторів. Світ охрестив дане явище «Brexit-ом». Ухвалити рішення про вихід повинен був народ британських о-вів послуговуючись традиційним у таких випадках механізмом референдуму. В активну фазу прощання з європейським співтовариством Велику Британію перевела прем’єрка Т. Мей. Завзято продовжив і відважно довів до кінця її наступник Б. Джонсон. Однак, важливо насправді навіть не це. В цій історії справді велику вагу має негативне голосування шотландців. У найпотаємніших закапелках своєї душі Шотландія зачаїла образу. Та тепер, коли сталося те, що сталося британські посадовці самі того не усвідомлюючи розв’язали своїм непокірним підданим руки.

Даєш дубль два

Бачачи, що Брекзит стрімко та невідворотно наближається попри те, що його декілька разів відтерміновували, новоявлена міністерка регіонального уряду Н. Стерджен вирішила ініціювати нове самостійницьке волевиявлення. До того ж перебування в статусі очільниці флагманської політичної сили тамтешнього парламенту (Шотландської Національної Партії), давало їй вагомі підстави проголошувати намір провести повторний плебісцит. Заяву було зроблено в грудні минулого року. Разом з тим, політикиня уточнила, що предметно обговорювати новий референдум розпочнуть лише після того як центр владнає всі питання, що стосуються багатостраждального «розлучення». І от вже цього року, якихось 2 дні тому, витримавши символічну мікропаузу після «остаточного прощавай» по англійськи, посадовиця знову публічно оголошує про бажання своєї країни відокремитися і перестати бути периферією, здобувши повноцінну міжнародну суб’єктність.

Реакція бритів: обережно, шотландський сепаратизм! Туск хоче втерти носа пихатій Великобританії. Брюссель «сумує»

Майже миттєво, на наступний день після того, як перша серед рівних Шотландії зробила свою гучну заяву, міністр закордонних справ Великобританії Домінік Рааб забив на сполох. Він заявив, що спроба Шотландії знову голосувати за незалежність стане потужним знаком для сепаратистських рухів у старенькій Європі та світі. Передовсім, голова зовнішньополітичного відомства у контексті своєї згадки про сепаратизм навів приклад Каталонії. А спровокували таку його реакцію слова Д. Туска про те, що особисто він був би цілком не проти у перспективі бачити як незалежна Шотландія входить у європейську родину. Офіційний же Брюссель налаштувавшись на свою улюблену хвилю «Занепокоєння ФМ», оголосив про свій сум з приводу самостійницьких відцентрових настроїв, що чимраз більше зростають в останні дні у Шотландії.

1.5 перемоги для Москви

Немає потреби зайвий раз з’ясовувати кому потрібен розкол в і без того нестабільному ЄС. Кремль однозначно тріумфує. Брекзит це саме те, чого так відчайдушно жадав пан Путін. Розбалансований захід, що ще якийсь час оговтуватиметься після цього глобального факапу, буде виглядати іще набагато менш монолітним тепер. Небезпідставно два роки тому дочірнє відділення таблоїда «The Sun», газета «Observer» опублікувала власне журналістське розслідування, в ході якого з’ясувалося, що найбільшим спонсором кампанії Брекзиту стала компанія містера А. Бенкса. Журналісти твердять, що бізнесмен обговорював зовнішнє втручання із послом РФ у Лондоні О. Яковенком. Президент Росії вже подумки задоволено потирає руки. Аж тут враз ще більш свято у вигляді цілком реального виходу Шотландії зі складу Великобританії. Просто таки бонусна «солодка булочка» до кремлівського святкового столу.

Підводячи риску, скажемо, що зважившись на вихід з ЄС Британія показала себе вкрай легковажно та необережно. Британці, пам’ятаючи про першу спробу Шотландії унезалежнитися мали б за логікою речей відмовитися від цієї авантюри із Брекзитом. Шотландців схоже влаштовувала ситуація коли б не розрив із Єврозоною. Вони готові були до компромісного статусу частини країни яка входить до Євросоюзу. Таке становище незмірно краще ніж коли ти залишився сам на сам із проблемами корони. Все могло б скластися інакше. А з іншого боку, тепер замість половини пирога є шанс отримати його весь. Тим більше, що Лондон сам фактично надав такий шанс зневаживши явне прагення більшості в одній із підпорядкованих собі країн. Прагнення бути повноцінною частиною Європи. Скоріш за все, цього разу волелюбність шотландців переможе. Звісно, якщо таки дійде до референдуму. Запобігти цьому можна лише потужним втручанням офіційного Лондона. Це єдиний джокер у рукаві британських монарших шат, враховуючи не надто сильну категоричність Європи з приводу шотландського сценарію. До слова, Д. Туск як особа шанована у вищих ешелонах європейського політикуму не говоритиме нічого, що б не знайшло б підтримки офіційного Брюсселю. Старенька чекатиме і коли прийде час вона широко всміхнеться у відповідь на безпомічність британської корони.

Популярні статті