Не лоукостерні лоукостери!

На сайті planefinder.net (*та й на багатьох інших) в режимі реального часу можна відстежити будь-який літак, що зараз знаходиться в польоті. На карті Європи їх надзвичайно багато, і лиш Україна залишається «білою плямою», де кількість літаків достатньо низька. Чому ми не літаємо?

Боїмося! (*сарказм). Зараз на ринку авіаперевезень України зовсім немає якісних й дешевих лоукостерів. Такі бюджетні авіакомпанії пропонують низьку плату за переліт, в обмін на відмову від деяких традиційних пасажирських послуг. На нетривалих перельотах це відсутність харчування, розважальних відео панелей і тд. Здебільшого лоукост компанії використовують один тип літака. Зазвичай, це економні Airbus A320 та Boeing 737. Це дозволяє мінімізувати витрати на підготовку персоналу і обслуговування техніки. Також, вони інколи відмовляються від систем цифрового зв’язку пілотів з землею, систем автоматичного гальмування і подібних деталей, які зменшують вартість літака, його загальну масу, і як наслідок – витрату палива. Окрім цього, вони намагаються максимальну кількість квитків продавати напряму через інтернет, аби зменшити виплати комісійних посередникам. Це лише маленька частина факторів, якими такі компанії досягають мінімальних цін на авіаквитки.

То добре це, чи погано, для нас? Звичайних пасажирів! Звісно, що добре. Всі люди намагаються отримати необхідну послугу, заплативши якомога менше. Однак особливо у випадку українського ринку авіаперевезень, ніколи не може обійтися без «АЛЕ». Це «але» заховане в тому, що наші вітчизняні лоукостери, скажімо так – не зовсім «лоукостерні». До прикладу, купуючи два квитки Київ – Берлін, та Берлін – Київ за місяць до відправлення, приблизна сума, яку вам доведеться викласти буде не нижчою за 400$. Ніби й не дуже дорого, якби не знати тарифи таких компаній як WizzAir, Ryanair, EasyJet та багатьох інших, в яких перельоти на таку ж відстань обійдуться Вам в 60-70$. Чистий профіт понад 300 баксів!

Круто, дайте два! Але ж ні, не вдасться навіть один. Бо таких лоукостерів в Україні немає. Нещодавно завершилася (*а зараз ніби знову починається) епопея з входженням – не входженням на наш ринок ірландської компанії Ryanair. Ще влітку авіаперевізник у оприлюднив заяву про невиконання аеропортом «Бориспіль» угоди, підписаної з Міністерством інфраструктури України. Вона передбачала запуск чотирьох нових маршрутів з Києва (до Нідерландів, Англії і Швеції) та семи зі Львова (до Англії, Нідерландів, Німеччини, Угорщини та Польщі). Вартість квитків повинна була коливатися від 25 до 50 євро. Труднощі виникли вже на етапі переговорів з керівництвом аеропорту «Бориспіль», які заявили що договір, у такому вигляді, яким його бачать ірландці, буде збитковим для України.

Простими словами, керівництво «Борисполя» не готове піти на запропоновані умови, бо якщо вони нададуть всі знижки, які вимагає лоукост, то інші компанії теж спробують їх отримати, а це, може завдати аеропорту збитків на суму близько 2 мільярдів гривень. Варто зазначити, що в летовища є необхідна інфраструктура для прийому Ryanair. Законсервований зараз термінал «F» міг би цілком забезпечити всі перельоти ірландського авіаперевізника, а його запуск не вимагав би надзвичайних фінансових затрат.

Окремим стовпом стоїть позиція компанії «Міжнародні авіалінії України» (МАУ), які зовсім не хочуть втратити монополію на ринку України. Для цього МАУ навіть подавала ряд судових позовів, в яких вимагала скасувати контракт Ryanair з аеропортом Львова і заборонити міністерству інфраструктури сприяти входженню Ryanair на ринок Україні. За їхніми словами, через можливий захід лоукостера в Україну, компанія МАУ була змушена знизити ціни, чим і завдала собі серйозних фінансових збитків, тому й просять за це чималу компенсацію.

В той же час, зі львівським аеропортом конфлікту не виникало, але умовою заходу Ryanair на ринок, була обов’язкова співпраця з обома містами. Зараз переговори з «Борисполем» знову відновилися, однак чи призведуть вони до успішної співпраці, стане відомо вже в наступному році. Нині ж, українцям все ще доводиться здебільшого користуватися наземним транспортом, відмовляючись від комфортних, але надмірно дорогих авіаперельотів.

Автор: Юрій Величко