«Московська справа» як каталізатор політичного активізму в Росії: роль представників хіп-хоп сцени
Богдан Боднарук, Студент КПНУ ім. І.Огієнка

Розвиток політичного активізму у РФ в умовах правил, за якими у поточний проміжок часу ведеться тамтешня політична «гра», видається процесом вкрай проблемним. Гостра криза цього аспекту зумовлена, перш за все відсутністю дієвої, функціонально спроможної опозиції. Сили, які б наважилися стати у фарватері будь-яких протестних рухів, та боротися з утисками режиму, на жаль позбавлені абсолютно всіх придатних для цього засобів. Сьогодні найчастіше спостерігаємо дешеву пародію на опозицію, на кшталт зведених нанівець зусиль одіозного «кишенькового» опозиціонера О. Навального чи ще більш гротескного «двірцевого опозиціонера» В. Жириновського. Натомість реально небезпечні для режиму політичні фігури, які можуть втілити в собі справжню небезпеку для діючої верхівки, перебувають у надскладних умовах. Система тоталітарного контролю за політичною та ідеологічною системами, мусимо визнати, є достатньо ефективною. Задля максимально ефективного придушення інакодумства не гребують у Росії жодними, в т.ч. й «брудними прийомами». До останніх, звісна річ, відносимо  активну експлуатацію силового блоку. Боротьба із незгодою методом кийка є повсякчасною, майже буденною реакцією сучасної російської влади на елементарну критику політичних рішень.

Однак, попри всі спроби викорінити навіть натяк на протест, слабкий, ледь помітний його вогник продовжує тьмяно світити. Масла у вогонь спротиву щоразу волею-неволею підливають різні активні ланки суспільства. Від славнозвісного гурту «Pussy Riot» з їхнім виступом у церкві, до відносно свіжого у пам’яті походу шамана Олександра Габишева на Москву. Який до речі, так нічим путнім і не завершився.

Таким ретранслятором громадської думки часто є й  хіп-хоп/реп спільнота. У всі часи, відколи субкультура хіп-хопу почала вести відлік свого існування, вона містила в собі досить чітко окреслений елемент антисистемності. Хіп-хоп завжди був сферою, яка найбільш чутливо реагувала на всі серйозні соціальні потрясіння. Так відбувається і на території нашого північного войовничого сусіда. До цього часу різко негативні думки особливо політизованих російських хіп-хоперів як правило не виходили за межі різноманітних цифрових дискурсивних майданчиків. Мова, звісно ж, переважно про дописи у соціальних мережах та бесіди у формі інтерв’ю, опубліковані на різноманітних медіаплатформах.

Як тільки кремлівський правлячий клас почав усвідомлювати, що протестна сутність субкультури невдовзі проявить себе у формі реальних виявів непокори, горнило репресій почало невблаганно набирати обертів. Спочатку найбільш неугодних виконавців позбавляли заробітку, безпідставно скасовуючи їхні виступи. Часто величаві політичні фігури забувають головне гасло мистецького цеху: «Художник повинен бути голодним». Так сталося і цього разу. Помітивши, що обмеження, та що там, фактична заборона концертної діяльності не дає помітних плодів, владні мужі пішли далі та ув’язнили одну із найвідоміших на сьогодні в реп-тусовці постатей – репера Хаскі. Відтоді у середовищі діячів цієї локальної субспільноти все більш набуває популярності відоме гасло про «політику, яка зацікавиться навіть тими, хто до неї далекий».

Черговим сплеском суспільного невдоволення відзначилася скандальна подія у Москві. Цією подією був навмисний недопуск незалежних кандидатів до виборів у Мосдерждуму. Зрозуміло, що аргументи на користь недопуску були як мінімум непереконливі. До процесу відсторонення була залучена судова гілка влади. Яка, само собою зрозуміло, перебуває під цілковитим контролем В. Путіна. На першій акції протесту з приводу неправомірних дій влади було затримано біля тисячі семисот п’ятдесяти маніфестантів. Вже звичні стусани від поліціянтів сипалися на протестувальників як із рога достатку. Невдовзі почався цикл персональних арештів. Третього серпня силовики навідалися з обшуками до громадянина С. Абаничева. Того таки дня йому було повідомлено про підозру в участі у масових безладах (ст. 212, ч. 2 КК РФ). Незабаром було започатковано серію кримінальних проваджень, що стосувалися означеної статті. Ці судові процеси в народі прозвали «Московською справою» чи «московським процесом». Як повідомляє опозиційний російський журналіст М. Шубін, загалом під слідством в рамках циклу проваджень перебуває станом на зараз близько 20 осіб. Найбільш медійно висвітленою є постать С. Раджабова. За таких обставин найбільш відомі представники хіп-хоп сцени не могли лишатися осторонь, вирішивши, що коли як не зараз найзручніша нагода показати, наскільки вагомою у хіп-хопі є протестна складова. Першим це зробив репер Фейс (Іван Дрьомін). Він показав публічну підтримку протестувальників, звернувшись зі сцени під час виступу на фестивалі «Rhymes Show» зі словами: «Народ все одно переможе. Допускай!». Естафету підхопили його старші колеги. Іван Алєксєєв (Noize MC) записав, а пізніше опублікував композицію, присвячену протестним акціям. Репер Shock (Дмитро Бамберг) помістив на сторінці своєї фан спільноти у «Вконтакте» відео із закликом прийти на мітинги для всіх своїх прихильників. Проте найбільше медійного шуму навколо подій у Москві створив М. Фьодоров (Oxxxymiron). Він неодноразово був помічений у гущі подій під час акцій протесту, давав інтерв’ю різноманітним ЗМІ. Найвідоміша його цитата, присвячена судам над активістами, прозвучала у розмові із журналістом «Deutche Welle». Артист тоді сказав: «Це просто смішно, це абсурд, повне безглуздя. Якби я прийшов сюди голий у масці клоуна, було б далеко не так смішно як те, що зараз відбувається у столичних судах». Справжній фурор на російському телебаченні викликала згода артиста записати спільну композицію з арештантом С. Раджабовим. Камери телевізійників зафіксували Мирона Фьодорова, коли він проходячи повз клітку підсудного запитав з ким би в’язень хотів вступити у музичну колаборацію. Раджабов відповів, що з Оксіміроном. Трохи пізніше в мережі з’явився результат їхньої співпраці під назвою «Вітер Змін». Репером були використані диктофонні записи підслідного разом із записом його останнього слова на суді виконаного у речитативній формі.

Кількома тижнями раніше Мирон Фьодоров влаштував театралізоване дійство, яке пізніше отримало промовисту назву «Сядь за текст». Суть постановки полягала у тому, щоби перед камерою, на фоні декорацій у вигляді кімнати у квартирі одного із в’язнів Кремля, прочитати уривки із поетичних творів. Зміст їхній несе в собі критику засилля репресій, корупції та гіперболізованої ролі РПЦ у всіх державних справах. Окрім самого ініціатора у події взяли участь його побратими по цеху, а також просто небайдужі творчі особистості(переважно майстри віршованого слова). До слова ця відеовистава набрала мільйони переглядів на Ютубі. Не тільки в межах російського сегменту, тобто так званого «Рутюбу», а й у загальносвітовому масштабі.
Отже, підводячи підсумки, варто зазначити кілька тенденцій, що їх сьогодні можна чітко прослідковувати у російському навколополітичному середовищі. Насамперед, громадсько-політичний активізм, попри усі прагнення Кремля, нанівець так і не зведено. Замість минулих форм, які репресіями ліквідовані або ж зведені в абсолютно маргінальний та апатичний стан, народжуються нові, до яких останнім часом справедливо можна віднести політизовану реп-культуру. При цьому, влада стосовно таких нових опозиційних течій і рухів діє у звичному репресивному стилі, яскравим вираженням чого, власне, й стала «Московська справа». За цих умов можна з впевненістю прогнозувати, що за умов збереження базових параметрів наявного в Росії політичного режиму у найближчій перспективі всі протестні виступи із політичним підгрунтям наражатимуться на вже традиційну репресивну відсіч. Не дивлячись на те, якими методами та засобами висловлення незгоди користуватиметься суспільство, та наскільки знакові постаті із різних сфер діяльності поставатимуть у ролі лідерів опозиційних рухів.

Популярні статті