Лукашенко загнав себе у глухий кут
Аліна Свобода, Магістрантка КПНУ ім. І. Огієнка

В Білорусі вже четвертий місяць не стихають протести. Сісти легко на президентське крісло Лукашенку не вдалося. За старою звичною схемою так званих «братських народів», бацька намагається знайти порятунку у Кремлі, який наразі залишився останнім другом на межі з Європою після того, як в Києві прийшов до влади антиросійський уряд у 2014 році. Він також передав бойовиків із  затриманої раніше приватної військової компанії «Вагнер» до Росії.

15 серпня під час виступу в Центрі стратегічного управління в Міністерстві оборони Білорусі, Лукашенко заявив, що Росія при першому запиті надасть всебічну допомогу щодо забезпечення безпеки Білорусі в разі зовнішніх військових загроз. І вже 16 серпня на вулицях Мінську збирається найбільша масова акція в історії сучасної Білорусі – на неї вийшли не менше 200 тисяч осіб.

Тим часом Захід реагує традиційними методами: Європейський Союз, Канада, країни Балтії вже впровадили санкції проти Лукашенка та наближених до нього осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі і жорстокого придушення акцій протесту. У США ж він перебуває під санкціями ще з 2006 року.

Уже в ніч з 25 на 26 жовтня закінчився термін ультиматуму, який Світлана Тихановська оголосила Олександру Лукашенку та його оточенню. Жодну з вимог – про добровільну відставку Лукашенка, припинення насильства щодо мирних демонстрантів і про звільнення політв’язнів – не виконано. Але й «підніметься вся країна», як писала Тихановська, тобто всенародного страйку – також не сталося.

Говорити, що ультиматум не приніс ніяких результатів – не варто. Чергові масові акції продемонстрували, що протест у Білорусі не «стухає», як це вже почало ширитись у свідомості, зокрема, й українців.

Різні ЗМІ почали писати про те, що Путін може використати ситуацію у Білорусі для анексії до Росії. Адже ослаблення Лукашенка від тиску всього світу може піти тільки на руку Кремлю. На прохання бацьки про «допомогу» російський лідер 16 серпня офіційно заявив, що надасть необхідну допомогу.

 «Росія за першим запитом білоруської влади надасть «всебічну допомогу щодо забезпечення безпеки Білорусі», – цитує Путіна білоруське інформаційне агентство БелТА.

Росія та Білорусь вже давно співпрацюють у військовому плані. Вони мають інтегровану систему протиповітряної та ракетної оборони, а також регіональну групу сил, до якої входять чотири білоруських бригади, сили спецоперацій і російська 20-а армія. Тим паче Білорусь є членом Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), в якому домінує Росія. До числа традиційних «миротворців» можуть навіть бути залучені представники інших «держав ОДКБ», а формально країн-сателітів РФ: Вірменії, Киргизстану, Казахстану і Таджикистану.

Газета Washington Post опублікувала статтю Леона Арона з Американського інституту підприємств, який передбачив, що сценарій поєднаного вторгнення Путіна в Білорусь і Литву зараз «знаходиться в межах можливого».

За словами політичного аналітика Білоруського інституту стратегічних досліджень Каціарини Шмаціної,  Путін усвідомлює, що нинішні хвилювання в Білорусі можуть мати ефект доміно на Росію.

Однак, Росія не має стільки підтримки всередині білоруського суспільства, з точки зору інтеграції чи якоїсь анексії, аби приєднатися до Росії. У цей час, коли білоруське суспільство має такий високий імпульс протестного потенціалу, якщо Путін втрутиться якось агресивно, він зустріне величезний опір.  Але варто зауважити, що Мінськ-2020 – це не Київ-2014. Білорусь не вибирає між Сходом та Заходом і це розуміють у Кремлі. Однак, на даний момент і режим Лукашенко, і російські ЗМІ проводять одночасно інформаційну війну та психологічні кампанії з метою сприйняття загрози з боку НАТО і насамперед Польщі, яка нібито прагне захопити територію на заході Білорусі.

Однак, за словами Шмациної, Путін готовий скористатися політичними заворушеннями Білорусі та утримати Білорусь «у своїй орбіті в геополітичних інтересах».

«Домовленості» Лукашенка з Путіним мало чим відрізняються від «листа Януковича», датованого 1 березня 2014 року  з проханням про використання Збройних сил Російської Федерації «для відновлення законності, миру, правопорядку, стабільності і захисту населення України». Кремль скористався втечею Януковича до Російської Федерації, захопленням Криму та початком війни на сході України. Відтоді росіяни окупували півострів, а також частини Луганської та Донецької областей через його довірених осіб.

Інші експерти сумніваються, що Лукашенко може покладатися на російське втручання для придушення протестів. Пріоритетом Кремля є утримання білорусів на своєму боці, але «якщо він втрутиться від імені Лукашенко і втягне себе в жорстокі репресії,  може втратити підтримку білорусів», – повідомляє видання Time.

Ведення військ на територію Білорусі не означало б нічого іншого, як повторення українського сценарію, адже вторгнення не буде виправданим ні юридично, ні морально, ні політично.

Для Путіна це також було б дуже дорого. «Йому були б потрібні величезні фінансові ресурси для підтримки економіки Білорусі, що руйнується. Також незрозуміло, як це може зіграти всередині країни. Популярність Путіна зазнала історичного удару в останні місяці після економічних наслідків кризи COVID-19, в липні рейтинги впали до 60%. Судячи з усього, Лукашенко зараз бере курс на чергове підвищення рівня репресій і терору. Однак такі дії можуть тільки погіршити становище режиму. І щоб не повторити долю Януковича-втікача, Лукашенко намагається шукати вихід «під носом».

6 листопада на відкритті третьої лінії мінського метро самопроголошений президент Білорусі виступив перед зібраним трудовим колективом і вже там заявив, що готовий гарантувати нові вибори «якщо цього захоче народ». Однак ще в серпні Лукашенко заявляв, що нові вибори можуть бути проведені після того, як Білорусь прийме нову конституцію через кілька годин після того, як сказав натовпу страйкуючих працівників, що вибори не відбудуться, «якщо ви не вб’єте мене».

У Кремлі підтвердили намір внести зміни до конституції:

«Лукашенко підтвердив свій намір внести зміни до конституції», –  заявив представник Кремля Дмитро Пєсков після переговорів у резиденції Путіна в Сочі.

Москва, намагаючись піклуватися про власні інтереси, може спробувати зробити такий перехід прийнятним для Заходу: не складно було б зробити так, щоб це виглядало як усунення тирана.

Очевидно, головна мета Росії – взяти під контроль систему державного управління Білорусі та уніформовані органи. Як і у 2010 році, Росія також прагне отримати повний доступ до ключових галузей білоруської економіки.

Ідею проведення нових виборів в Білорусі підтримав український президент Володимир Зеленський. У інтерв’ю словацькому виданню Hospodárske noviny заявив, що кандидатам у президенти Білорусі, в тому числі Олександру Лукашенку, не слід було б боятися нових виборів.

«Чесні вибори президента – найкращий вихід із цієї кризи. Якщо кандидати впевнені у своїй перемозі, то немає чого боятися ще одних виборів. Це дії влади, яка не боїться свого народу», – наголосив Зеленський.

Та чи дійсно другі вибори пройдуть у Білорусі прозоро й незалежно, важко сказати. І яку роль у них зіграє Кремль та потужні зовнішні гравці, такі як країни-члени ЄС, США, Великобританія та КНР,  які будуть активно діяти у спробах впливати на їх вибір та грати на політичній шаховій дошці Білорусі. Адже зміни в Білорусі різко впливають на співвідношення сил на європейському континенті.

Популярні статті