Кулуарні аспекти візиту Курта Волкера: чого очікувати українській стороні та як використовуватимуть законопроект про окуповані території?
Антон Найчук, Директор Фонду громадської дипломатії

В Україні з нетерпінням продовжують очікувати візит спеціального представника США з українського питання Волкера. Як мінімум, майбутній приїзд вже дав роботу для журналістських і експертних кіл, які з палким натхненням дискутують на тему можливого змісту майбутньої розмови американського дипломата з українським президентом. Інколи здається, що деякі представники експертного середовища вже краще знають те, що говорив чи ще буде говорити Волкер, ніж він сам. Насправді ж, інформації про характер попередніх зустрічей Волкера з Сурковим дуже мало, а сурова (чи може краще вжити слово «суркова») реальність на дає повноцінної картини ефективності роботи американсько-російського каналу комунікації та здобутків американського спецпредставника у ході його використання.

Безсумнівно, в плюс діям американського дипломата можна віднести чітку констатацію місця і ролі Росії у процесах на Донбасі, яка не обмежується гуманітарної підтримкою бойовиків. Волкер однозначно оцінює «напівактивну фазу» конфлікту як повноцінні бойові дії, ініціатором яких стала російська сторона. Волкер не боїться підсилювати власну переговорну позицію жорсткими заявами щодо готовності США ще більше натиснути на Росію у разі необхідності. Проте, достатнє розуміння ситуації не гарантує миттєвих проривів у її вирішенні, а особливості російської дипломатії, змушують виробляти специфічну переговорну модель при намаганні досягти компромісів з Кремлем.

Важко припустити, що Волкер не розуміє складності усіх обставин, тому, вірогідно, американська сторона слідуватиме принципу «взаємних компромісів», зберігаючи готовність йти на загострення. Демонстрацією цієї тези може слугувати голосування у Верховній Раді законопроекту № 7164, який пролонгує діє особливого порядку місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей та вказує на готовність України залишитись у мінському процесі. За димовими завісами спостерігається кулуарний протекторат американської сторони в затвердженні зазначеного рішення, яке, вірогідно, дало змогу Волкеру, будучи у Сербії, показати своєму колезі Суркову готовність Києва до конструктивних поступок за посередництвом США, у разі зустрічних кроків з боку Кремля.

Якщо ж в Москві не зрозуміють наявність інструментів впливу Вашингтона на український політичний істеблішмент, в той же день, у Верховній Раді з’явився законопроект № 7163 про особливості державної політики на східному напрямі, який визнає непідконтрольні території окупованими, а Росію країною агресором. У разі остаточного ухвалення, документ ускладнить затвердження формату миротворчої місії за російським сценарієм, визначить в українському внутрішньому законодавчому полі Росію як сторону конфлікту та закріпить в односторонньому порядку за ОРДЛО статус окупованих територій, що допускається міжнародними правовими нормами. Якщо у Путіна була ідея виступити «миротворцем» в рамках передвиборчої кампанії, то в таких умовах вона може не дійти до стадії реалізації. Логічно, що Волкер чекає на відповідні поступки з боку Росії, оскільки активація опції законопроекту № 7163, стане тим самим дипломатичним загостренням і жорсткою альтернативою компромісному виходу з ситуації вигідної для всіх сторін. Законопроект дає Волкеру додатковий інструментарій у кулуарних переговорах, тому і не буде проголосований до наступної зустріч з Сурковим, поки той не продемонструє відповідні кроки Москви.

Вірогідно, обговорення змісту законопроекту, особисте переконання у наявності голосів для його прийняття та обговорення механізмів відтермінування його ухвалення за умов позитивних сигналів з боку Москви й стануть порядком денним Волкера на час його приїзду до України та особистої зустрічі з Порошенко. Викликає сумніви можливість предметної розмови щодо надання летального озброєння, оскільки, по-перше, затвердження такого рішення не знаходиться у компетенції Волкера, яка обмежується виключно спроможністю до надання рекомендацій американській стороні, по-друге, виглядає нелогічним одночасне використання усіх американських інструментів в рамках спонукання Москви до компромісу. Ще не до кінця розіграна «карта законопроекту», яка є більш логічною на фоні сьогоднішніх політичних процесів, а надання летального озброєння є серйозним кроком, який матиме більший ефект у разі відсутності дипломатичних проривів у діалозі Волкера з Сурковим, голосування документу № 7163 у максимально жорсткій по відношенню до Росії інтерпретації та ймовірної ескалації протистояння на Донбасі.

Приїзд Волкера має важливий репутаційний підтекст для обох сторін. Постійні зустрічі з Сурковим без належної уваги до української сторони могли б викликати сумніви щодо суб’єктивності України у переговорному процесі та спровокувати дискусії стосовно неупередженості спецпредставника як в українському, так і в американському інформаційному полі. Водночас, Порошенко засвідчить наявність постійних і конструктивних контактів з Волкером щодо врегулювання ситуації на Донбасі та відвідання американським дипломатом України для узгодження позицій напередодні зустрічі з Сурковим. Негативний репутаційний ефект від опозиційних протестів, якщо вони потрапили в пильне око спецпредставника, можна нівелювати результатами вчасної соціології, яка підтверджує лідерство Порошенко та його політичної сили у разі проведення виборів. Зовнішньополітична легітимність опирається на внутрішню підтримку – такий аргумент має влаштувати усіх.

Таким чином, майбутній візит Волкера обіцяє пройти у дусі традиційного прагматизму. Нічого особистого, тільки дипломатія…

 

Популярні статті