Історичний момент: переговори двох Корей

У своїй щорічній новорічній промові лідер КНДР Кім Чен Ин здивував увесь світ. Він заявив, що хоче провести переговори з Південною Кореєю. Приводом майбутніх перемовин стали Олімпійські ігри, що відбудуться у лютому 2018 року в південнокорейському місті Пхьончхан. Кім Чен Ин наголосив на тому, що хоче бачити своїх спортсменів на Олімпіаді й пропонує для цього створити необхідні умови. Було навіть відновлено «гарячу лінію», через яку обидві країни домовляються про зустрічі. Слід нагадати, що зв’язок був припинений на два роки через загострення відносин між Північчю та Півднем. Представники Південної Кореї швидко відреагували на подібну заяву і зробили все можливе, аби ця зустріч відбулась якнайшвидше. Проте, остаточне узгодження майбутньої зустрічі відбулося лише після того, як США відмовилися проводити спільні військові навчання з Південною Кореєю.

Для того, щоб з’ясувати, чому перемовини є такими важливими не тільки для обидвох країн, але й для всього світу, – варто звернутися до історії. У XIX столітті Корея існувала як єдина і незалежна держава, однак певні обставини змінили хід розвитку цієї країни. Після Другої світової війни, в 1945 році на Корейський півострів висадилися радянські та американські війська. Представники СРСР зайшли з півночі, а американці – з півдня, відповідно. Спершу такий поділ був визначений для того, щоб прийняти капітуляцію Японії, але згодом поділ Кореї на Північ і Південь створив передумови майбутнього довготривалого конфлікту.

Південна Корея провела вибори, сформувала уряд на чолі з президентом Лі Син Маном та взяла курс на Захід, розпочавши тісно співпрацювати з США. Північна частина Корейського півострова також провела вибори, проголосила створення Корейської народно-демократичної республіки та сформувала прокомуністичний уряд, який очолив Кім Ір Сен. Відтак, утворилося дві незалежні держави, що були вороже налаштовані один до одного. Згодом ворожнеча переросла у війну 1950-1953 років.

Сторони звинувачували один одного в агресії. На сьогодні агресором вважають саме Північну Корею. На допомогу Південній Кореї прийшли війська США, а союзниками КНДР – став Радянський Союз і Китай. Після наступу південнокорейської армії зона бойових дій перемістилася до 38-ї паралелі. Згодом, усвідомивши усі наслідки цієї війни, обидві держави прийняли рішення про перемир’я. Після закінчення війни конфлікт був переведений у заморожений стан. Проте постійно відчувалися напружені відносини між двома країнами.

В історії відносин країн зроблено кілька спроб зближення, однак всі вони не мали успіху. Усі спроби єднання приводили до продовження конфлікту. Нові загострення спричиняла Північна Корея, – так було в 2006 і 2009 році, коли КНДР проводила підземні ядерні випробовування. В 2010 році неподалік кордону у Жовтому морі було підірвано південнокорейський корабель, де загинули члени екіпажу. В серпні 2015 року вкотре було загострено конфлікт між двома Кореями., Остання зустріч щодо врегулювання конфлікту відбулася саме в 2015 році, після чого зв’язок припинили, а «гарячу лінію» закрили.

І ось після тривалої перерви лідер Північної Кореї запропонував зустрітися, щоб обговорити майбутню Олімпіаду. Південнокорейську делегацію очолив міністр у справах національного об’єднання Чо Мін Гюн, а північнокорейську – голова комітету з мирного об’єднання батьківщини Лі Сон Гвон. До делегації сторін увійшли також заступники міністрів у справах спорту. Після перемовин стало відомо, що Північна Корея таки прийме участь в Олімпійських іграх. До сусідньої країни поїдуть північнокорейські спортсмени та група підтримки.

Насправді у цій ситуації більше цікавить не спортивне питання, а політичний та військовий контекст проблематики, а саме – врегулювання конфлікту та можливе об’єднання двох країн. Кім Чен Ин у своїй заяві повідомив, що хоче вирішити проблему єднання Кореї, але без зовнішньої допомоги: «Настав час, щоб Північ та Південь сіли разом та серйозно обговорили, як покращити міжкорейські відносини самостійно». Говорячи про самостійність вирішення спільної проблеми, він звичайно ж натякав на США. Усім відомо, що Південна Корея із самого початку існування тісно співпрацює з США. Тоді як, така співпраця завжди не подобалася КНДР, яка неодноразово попереджала Сполучені Штати, що може застосувати силу і завдати ракетних ударів по американським військовим базам. Особливе погіршення відносин між Північною Кореєю і США спостерігається під час правління Дональда Трампа. Впродовж року лідери двох країн обмінювалися погрозами щодо застосування ядерної зброї. Навіть у новорічному зверненні Кім Чен Ин не забув про Дональда Трампа і нагадав йому про «червону кнопку», яка завжди у нього під рукою. Та, не дивлячися на всі погрози, США підтримали вирішення конфлікту між Північчю і Півднем мирним шляхом.

Однак чи можна розраховувати на поліпшення ситуації як зі сторони Півночі, так і Півдня – не відомо. Можливо, це хитрий план КНДР, щоб погіршити відносини між Південною Кореєю та США, а значна спортивна подія стала приводом для цього. Адже це відповідає певній традиційності зі сторони Північної Кореї, що може передувати новій хвилі конфліктних ситуацій. Варто пригадати випадок на літній Олімпіаді 1988 року в Сеулі, коли КНДР підірвала південнокорейський літак, де загинуло понад 100 чоловік.

Безумовно, 9 січня 2018 року є важливим днем для корейського народу. Проте багато експертів та аналітиків наголошують на тому, що не потрібно очікувати кардинальних змін. В цілому, можна сказати, що увесь світ втомився від постійної напруги збоку Північної Кореї і хоче, аби обидві країни дійшли згоди. Та чи потрібне насправді це єднання для обох країн – сказати важко. Через довготривалий конфлікт Північ і Південь кардинально відрізняються у своєму розвитку. Якщо Південна Корея наразі є індустріальною державою, яка швидко розвивається, то Північна Корея має невтішні успіхи. Вона досі залишається аграрно-промисловою з нестабільною економікою. Навіть у разі малоймовірного об’єднання держав розгорнеться новий конфлікт між країнами за владу. Нині ж єдиним виходом з гострої ситуації є поліпшення відносин у військовому та політичному аспектах.

 

Автор: Анна Ліхошерстова, студентка КПНУ ім. І. Огієнка