«Збереження обличчя» Путіна та риторика щодо України: інтерв’ю з експертом про стратегію Макрона

Напередодні виборів до парламенту, які повинні завершити поточний електоральний цикл у Франції, президент Макрон взявся активно збирати собі бонусні політичні бали. І знову завдяки темі війни та миру в Україні. На кону – можливість ще більше зміцнити президентську владу. І втрата цієї можливості може дорого коштувати французькому лідеру. Та й Україні також.

В чому полягає задум французів щодо деблокади одеського порту, чому Макрон говорить про збереження обличчя Путіна, якою буде причина рекордно низької явки французьких виборців у першому турі парламентських виборів, що може протиставити політичним союзникам Макрона його опонент Меланшон та чи будемо ми свідками співіснування президента з опозиційним йому урядом у політичному процесі Франції після виборів до парламенту – ексклюзивно сайту 24 каналу розповів головний консультант Інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

Деблокада Чорного моря

Як французи збираються деблокувати Чорне море?

Дивіться, з приводу деблокади Одеси, якось так виявилось, що на самому початку з такою ініціативою виступив прем’єр-міністр країни, яка вже не є членом Європейського Союзу. Маю на увазі Бориса Джонсона. Саме він першим сказав, що це треба зробити.

Після цього один з адміралів флоту її величності сказав, що британці можуть забезпечити проведення деблокади шляхом надання військових човнів для прикриття єгипетських торгівельних суден.

Тобто, такою буде схема. Щоб країна, якій потрібне українське зерно виступила в тандемі з Лондоном задля того, аби розблокувати одеський порт. Потім якось в цьому контексті почала з’являтися Туреччина. Як завжди, акцентуючи увагу суто на власних інтересах. Виглядало так, що розмови про це тривають без участі ЄС.

Я так розумію, що зараз, перед виборами до парламенту у Парижі знову вирішили зайнятися Україною у пошуках додаткових електоральних балів для Макрона. Французький керманич хоче продемонструвати виборцю в такий спосіб, що країна також поводиться дуже активно.

Крім того, французам важливо зняти російський морський блок з українського порту ще й через те, що в разі нестачі продовольства на Близькому Сході, зокрема в Алжирі, до Франції попрямує черговий потік біженців.

Для того, щоб досягти успіху у деблокаді, французькій стороні потрібно бути серед країн, які проявляють ініціативу до розблокування, а це та ж Великобританія та США, задіяти усі можливі дипломатичні зв’язки, щоб на Генасамблеї ООН підняти відповідне питання.

Результатом цього мав би бути документ, ухвалений цією організацією про те, що треба забезпечити курсування торговельних кораблів до країн, які першочергово потребують нашого вітчизняного зерна.

Приміром, з Одеси до Єгипту чи будь-якої іншої близькосхідної держави. Це буде підставою для сторін процесу надати свої військові човни для супроводу. При цьому звернутися до Росії, наголосивши, що якщо вона скористається ситуацією на власну користь, то отримає, можливо, відповідь і військового характеру від сторін, що надають супровід суднам з нашим збіжжям.

Я розумію, що це дуже великий ризик. Поки що не відчуваю по собі, що Франція до цього готова. Але оскільки британці демонструють готовність, то, за великим рахунком французам слід буде взяти приклад. Таким я бачу один сценарій.

Другий передбачає надання нам відповідної зброї для того, щоб ми змогли самостійно провести операцію з розблокування своїх портових потужностей в Одесі. Таким чином, ми зможемо відігнати російський флот достатньо далеко від наших берегів. Знищивши чи пошкодивши попередньо стільки кораблів та підводних човнів, скільки потрібно.

«Збереження обличчя Путіна» та риторика щодо України

Яким чином можна поєднати слова Макрона про необхідність “збереження обличчя Путіна” і нещодавню заяву представника французького лідера про неприпустимість поступок Росії?

Такою різнополярною риторикою Єлисейський палац проводить зондування електоральних груп. Макрону цікаво, як виборці зреагують на ті чи інші його публічні висловлювання щодо України.

Проблема тут полягає в тому, що з одного боку недавно були президентські вибори, де була Ле Пен з проросійською риторикою. А зараз, перед парламентськими, проблема вже із Меланшоном.

Діючий президент Франції вважає, що такими примирливими заявами привабить прихильників свого суперника. Останні дуже чутливо поставилися до тих кризових процесів, котрі розпочалися внаслідок вторгнення РФ до України.

Вони розглядають Кремль, як гаранта стабільності на ринку продовольства та енергоносіїв. І їм не до вподоби зростання цін, яке ми зараз можемо бачити. До прикладу, пшениця нині коштує ледь не 600 доларів за метричну тонну. Тоді як в січні цей вид агропродукції коштував 372 долари за метричну тонну.

Однак, щось мені підказує, що в разі гарного результату 19-го червня, коли перемогу здобудуть представники провладної партії, риторика їхнього політичного провідника, а за сумісництвом і президента зміниться в бік якраз таки більш проукраїнської, згідно з якою Франція не бажає поступатися Росії, як про це вже сказав представник Макрона.

Президент у Парижі дуже пильно стежить за тим, як його слова вплинуть на соціологію, щоб між першим та другим турами внести всі необхідні корективи у позиціонування своїх однопартійців на їх округах. Тож ми маємо справу зі звичайною політичною доцільністю

Явка на виборах у Франції

З чим пов’язана рекордно низька явка на перший тур парламентських виборів, про яку вже зараз говорять у Франції?

Люди в таких країнах, як Франція, як правило, прагматичні. Вони розуміють, що навряд чи перший тур виборів стане вирішальним, прийдуть люди голосувати чи ні. Вирішальне голосування відбудеться аж за тиждень – у турі другому. У другому турі жодних проблем із явкою навпаки бути не повинно.

Тому так, я згоден, що у день першого туру певна апатія матиме місце. А вже у другому турі електорат буде набагато активнішим. Надто вже багато викликів стоїть перед країною. Стоїть питання того, чи ЄС посилюватиме власні позиції чи продовжить слабнути аж до моменту, коли неминуче розпадеться. Вибір між Макроном та Ле Пен – це екзистенційний вибір. Бути ЄС чи не бути.

Що може Меланшон протиставити французькому президенту в ході політичного двобою під час парламентських виборів?

Є побоювання, що Меланшон може становити реальну загрозу Макрону. Він створив союз, куди увійшли французькі соціалісти, комуністи та “зелені”. Я дуже здивований появою останніх у цій коаліції, оскільки скоріше асоціюю зелених із правим спектром. І аж ніяк не лівим. Таким чином провладним силам треба буде рахуватися з потужністю своїх лівих опонентів.

У зв’язку з цим певні експерти з табору Макрона схилялися до думки, що можливо, краще призначити прем’єром людину з табору політичних опонентів, щоб досягти якогось балансу сил.

Проте, пан Макрон призначив на цю посаду пані Борн. І виходить, що в адміністрації французького президента розуміють, спираючись на певні аналітичні дані, що результати суперників не будуть настільки вражаючими, щоб поступатися та призначати прем’єра, який буде вихідцем з лівих сил.

З Ваших слів я зрозумів, що співіснування президента з опозиційним урядом неможливе? В політології цей феномен називають “когабітацією”.

Неможливе. Вже сам факт призначення Борн прем’єркою ставить на цьому хрест. Максимум, що може бути – це кілька компромісних призначень на користь союзників Меланшона і не більше.
Є теоретична можливість того, що й сам колишній Макронів суперник на виборах президента одержить якусь незначну посаду в уряді. Проте, можливість ця мінімальна.

Джерело: сайт 24-го каналу

Популярні публікації