«Ми ще не починали»: що криється за зухвалою заявою Путіна та які є сценарії завершення війни

Для чого ворог вербує латвійських чиновників, що стоїть за словами путіна про «ми ще не починали воювати серйозно», чи реально в рф провести тотальну мобілізацію, враховуючи нинішні обставини місця і часу, яка модель існування найкраще підходить для новочасної росії та які можуть бути варіанти завершення війни – ексклюзивно сайту 24 каналу розповів політтехнолог Олексій Голобуцький.

Нові намагання кремля

Для чого росії знадобилося вербувати чиновників у литовському прикордонні з латвійського боку?

Якщо йдеться саме про лояльних до російської влади латвійців російського походження, то це може бути потрібно росіянам для ведення підривної роботи на місцях чужими руками. Однак шанси на успіх тут не надто великі, адже навіть російські лоялісти з латвійського боку не є «совками» у звичному нам розумінні цього слова. Явно не колаборантами українського зразка.

Латвійські «совки» звикли чинити набагато прагматичніше. Тамтешні росіяни не такі вже й дурні, щоб відмовитися від привілеїв країни ЄС заради сумнівної служби історичній батьківщині. Так, вони хочуть розмовляти російською мовою, хочуть, щоб все було по-російськи написано, не бажають вчити латвійську мову. І водночас не хочуть позбавлятися паспорта громадянина Європейського Союзу.

Тому ці всі зусилля російської верхівки рівно нічого не варті. Розумієте, Латвія є країною НАТО. Завербовані чиновники не допоможуть росії завоювати Латвію. Єдиний спосіб, який може стати в пригоді – швидка військова агресія. Та й навіть у такому разі відповідь від Альянсу не змусить себе довго чекати.

Закрадається підозра, що всі або більшість грошей, які були виділені на вербування, вже встигли успішно розпиляти.

Зухвала заява путіна

Олексію, як ви для себе трактуєте слова путіна, що, мовляв, ми ще навіть не починали воювати?

Російський президент живе у власному паралельному світі, який сильно відрізняється від реального. Та будь-яка людина, котра 20 років перебуває на найвищому щаблі владної ієрархії, одного дня втрачає зв’язок із реальністю. А особливо в умовах авторитаризму. Посадовець схильний за таких обставин втрачати ті якості, якими володів на самому початку свого перебування на посаді.

Скоріш за все, наш недруг просто сам себе переконав у правдивості всього, що, як йому здається, є реальним. Бо ж початковий план провалився. І путін відмовляється в це вірити. А відтак вигадав собі інший план, який, з його точки зору, вдається здійснити.

Тобто все, що було за 4 місяці до цього – це не його провина, не його проблема. Винен хто завгодно, тільки не він. Ось, як він вважає.

Згідно з його новим планом, все «ще навіть не починалося». Інша річ у тім, а який конкретно це план, власне? Я особисто не маю ані найменшого уявлення про це. Якщо розглядати його слова з урахуванням того, що господар кремля до цього майже усі 20 років так само був ізольований від всіх проблем, незручних ситуацій і таке інше, то дивуватися перестаєш і зовсім.

Сидіння за півкілометровим столом під час зустрічі з підлеглими – це лише зайвий доказ того, що у путінській свідомості картина дійсності деформована.

А з іншого боку, можу припустити, що насправді кремлівський диктатор знає, як розвивається ситуація в Україні та намагається такими гучними заявами про те, що це лише початок, відохотити наших партнерів від подальшої стійкої підтримки нашої держави. Відповідно, фокусуючись на намаганнях посіяти розбрат на Заході, якось його залякавши.

План може полягати в тому, що при неможливості одержати воєнну перемогу, треба концентруватися на тому, аби здобути перемогу дипломатичну.

Чи може це серед іншого означати, що президент країни-окупанта готує передумови для тотальної мобілізації? Ми ж уже можемо бачити, як росіяни готують відповідну законодавчу базу у бізнесовій сфері.

Те, що у кремлі роблять з економікою, я б назвав створенням мінімально необхідних умов, за яких вона ще зможе витримати цю війну певний час.

Проблема в тому, що всі ті, хто закликає до цілковитої мобілізації, на кшталт того ж таки стрєлкова, все ж іноді розуміють, що це ідея з області фантастики. Тут же не можна отак взяти й набрати одним махом від мільйона до двох військових.

Ну, тобто чисто фізично це зробити можна, але ефект для економіки буде вбивчим. Повинна була бути створена завчасно спеціальна мобілізаційна економічна модель. Тобто путіну, за великим рахунком, треба було би створити аналог сталінської мобілізаційної економіки кінця 30-х – початку 40-х років минулого століття.

В сучасних умовах щось таке зробити в росії просто неможливо. Щоб вибудувати необхідну економічну конструкцію, потрібно витратити чимало часу. Цілі десятиліття кропіткої праці. Включно зі системною роботою на знищення найменшого натяку на спротив всередині рф. За прикладом сталінських репресій протягом 20 – 30-х років. При тому у всіх без винятку ланках суспільства: від військових аж до селянства.

Окрім цього, треба відтворити належні економічні умови, коли люди будуть готові працювати, обливаючись потом за мізерний пайок. Натомість сьогодні, навіть при всій жахливій різниці між москвою та периферією, сучасна росія – це країна, яка не голодує. Ба більше, вона ще й примудряється експортувати надлишки продовольства.

Тож ми бачимо, що того, що було актуальним для «совка», в росії не існує. Щоби проводити всеохопну мобілізацію, у сучасному світі потрібно будувати країну за зразком КНДР. З усіма властивими такій політичній системі соціально-економічними атрибутами.

За відсутності можливості діяти, як хочеться, путіну доведеться діяти за ситуацією. Тобто все, що він зможе – це прихована або часткова мобілізація. Власне, так зараз і відбувається. Про це вже відомо всім.

Слід додати, що путіну хочеться досягти максимального результату при мінімальних зусиллях через його власний страх. Доки він дасть наказ ставати на мобілізаційні рейки, на внутрішній кухні може закипіти.

І по-друге, отоді вже надійде час, коли почнуть по-справжньому діяти санкції. Європа в такому разі, не довго думаючи, відмовиться від газу. Чим путін намагатиметься гірше зробити ЄС – тим швидше вони шукатимуть альтернативних постачальників цього енергоносія.

А відтак, розуміючи те, як ситуація може ускладнитися, путін просто вичікує вдалого моменту. Можливо, чекає якихось хоча б тактичних успіхів на фронті. Скажімо, доки його війська захоплять повістю Луганську та Донецьку області. На той час уже всім в спини морозним диханням буде дихати зима. До того ж назріють енергетична та продовольча кризи.

Отут то російський сатрап і почне діставати козирі з рукавів. При чому мобілізації серед них явно не буде. Вона просто виявиться непотрібною за таких умов.

Чому Гіркіна ще досі не посадили за занепадницькі відео про поразки російської армії? Він же підпадає під дію новоприйнятого закону про дискредитацію російських вбивць.

Росія – не Радянський Союз. Як би це дивно не звучало. Навіть з урахуванням сьогоднішніх реалій тамтешньої похмурої політичної дійсності. Поки що росія – лише авторитарна деспотія.

Нещодавно читав матеріал про те, що коли у росії хотіли заборонити Youtube, за результатами соціологічного дослідження, проведеного напередодні, виявили, що величезна кількість людей віддає цій платформі абсолютну перевагу. І тому вирішили не заходити аж так далеко, боячись наразитися на масовану різко негативну реакцію.

Тобто це все ж таки й досі така гібридна система. Росія – дуже складна країна. Та і не можна виключати, що у самого гіркіна може бути “дах” у фсб. Зрештою, у нього є багато однодумців, які є завсідниками у праворадикальних колах. А таких російських агресивних імперців у кремлі також бояться не на жарт.

Варіанти завершення війни в Україні

Як, на Ваш погляд, може закінчитися війна в Україні?

Перший сценарій зводиться до того, що у нас кілька років залишатиметься поточний статус-кво. А за кілька років буде нова війна. І вона, скоріш за все, точно стане фінальним акордом у нашому з росіянами протистоянні не на життя, а на смерть.

Другим варіантом стане просто війна на виснаження. Тут вже за основу треба буде брати ресурсний потенціал сторін. В кого ресурсна база виснажиться швидше – той і програє.

А третій варіант – найбільш позитивний, як не дивно, з точки зору українського майбутнього. Ми вибиваємо загарбників з Півдня, щось робимо з Донбасом, і путін у відчайдушному пориві, сприймаючи все, що відбулося, як катастрофу, запускає алгоритм, що врешті призведе до розпаду РФ.

Спершу оголошує повну мобілізацію, робить хай і демонстративний, але все ж підрив ядерної ракети десь на Новій Землі. Заходу не залишиться нічого іншого, окрім як адекватно зреагувати. І в підсумку ситуація переходить межі контрольованості та призводить до дезінтеграції росії як такої. А з нею й остаточного демонтажу феномену пострадянського простору.

Нарешті спрацюють закладені ще понад сто років тому після червоного перевороту бомби з годинниковим механізмом. Поодинокі прояви цього детонування, передумови до нього, ми вже бачимо. Вірменія, Азербайджан, Узбекистан і так далі. Коли труп російської держави розкладеться, всі колишні її території підуть у вільне плавання.

Джерело: сайт 24-го каналу.

Популярні публікації