Вибори в США: 2016 vs 2020: соціологічна динаміка. Коливання рейтингів за 5 місяців до дня виборів

Богдан Боднарук, Студент КПНУ ім. І.Огієнка

ПВК в США протягом цього століття вже неодноразово супроводжувалися подіями, явищами та процесами котрі так чи інакше впливали на перебіг гонитви. Найчастіше результати цих впливів позначалися на коливанні особистих рейтингів кандидатів. Сьогодні під мікроскоп потраплять дві сесії ВК – попередня і поточна.

2016: Clinton vs Trump. Диспозиція

Гаряча фаза виборчої кампанії в той рік розпочалася влітку. Демпартія в якості єдиного кандидата висунула дружину скандального екс-президента Клінтона – Х. Клінтон. З боку республіканців претендентом на крісло в овальному кабінеті став успішний бізнесмен та завсідник телеекранів Д. Трамп.

Щоразу перед стартом президентських перегонів в американських експерних колах існує традиція робити прогноз щодо того, хто найімовірніше вийде з гонитви переможцем. Аналітики агенції «FiveThirtyEight» зробили прогноз відповідно до якого початкові шанси Клінтон в рази вищі ніж у Трампа (71% проти 29%). Коли ж ми звернемося до дещо більш реальних показників то побачимо, що від початку перевага кандидатки від демократів була не аж такою великою. В середньому 5-7% (за даними «270 to win», «TheRealClearPolitics»). Поруч з тим, та ж агенція дає Клінтон перевагу в розмірі трохи більше ніж 2% до останніх днів перед голосуванням. Можемо зробити проміжний висновок про те, що дослідницькі центри й агенції з відстежування електоральних вподобань до останнього були впевнені у перемозі кандидата з демократичного табору.

Позитивні й негативні каталізуючі фактори

Аж  ніяк не на користь Клінтон свідчить ситуація з витоком інформації різного рівня секретності. Озираючись на минуле пересвідчуємось у тому, що постать політикині завідома володіє певним магнетизмом у взаєминах із резонансними ситуаціями (див. вище). В той же час Трампа викрили як сексиста який до того ж любить нахвалятися брутальними залицяннями. Проте, відзначимо, що діючий президент, а в той час кандидат практично відразу явив світу спростування. Хоч яким би неправдоподібним воно не виглядало, а понад те деструктивно на шанси не вплинуло (40 а пізніше й ледь не 48% підтримки за даними вищеперелічених аналітичних платформ). Імідж улюбленця телеаудиторії виступив у ролі компенсаторного фактора. Відтак спостерігаємо позитивний ефект Трампового медійного іміджу. Додамо, що пізніше республіканець постав перед електоральними групами як явний противник мігрантів. Про це красномовно свідчить його обіцянка побудувати стіну на кордоні з Мексикою. В результаті 29% та 8% відповідно всіх мексиканців та афроамериканців (BBC polls). Разом з тим, за інформацією «Pew Research Center» 84% американців під час подій минулої кампанії чекали від кандидатів декларації зусиль спрямованих на інтенсифікацію розвитку економіки, що вдало корелює з акцентами, які розставив Д. Трамп у своїй передвиборчій програмі. Власне цією таки вдалою розстановкою акцентів можна пояснити й більшість голосів дорослої чоловічої частини виборців (53%) сюди ж входять в тому числі й голоси білих американців без вищої освіти. Клінтон же не змогла задовільнити реальних запитів електорату які базувалися на турботах за внутрішню політику. Зокрема за її соціально-економічну складову. Клінтон позиціонувала себе як кандидат який в разі свого сходження на «престол» віддаватиме перевагу зовнішній політиці. Що власне й бачимо в тексті її програми.

На цьому етапі підсумок такий: Трамп зміг дати американцям тоді те, чого вони так сильно потребували розчарувавшись в політиці попереднього президента. Одіозний бізнесмен забезпечив публіці «хліб і видовища». Суперниця його, в свою чергу зосередившись на міжнародній позиції США, в очах виборців виглядала не надто кращою за Обаму. Не забуваймо й про серйозний «прокол» з витоком даних. Останній Х. Клінтон так і не змогла повністю нейтралізувати. Точковим досягненням Хіларі стала підтримка жінок через неприязнь до Трампа засновану на його суперечливий образ сексиста (який, нагадаємо, було пізніше спростовано самим кандидатом). Звідси й фінальний результат: переможні 48%. Ключем до успіху за традицією стала домінація у семи штатах що «вагаються».

Baiden vs Trump. Диспозиція

У цьому протистоянні Джо Байден був «фаворитом-на-папері» як мінімум починаючи із грудня минулого та лютого цього року. В цьому можемо переконатися звірившись із даними онлайн центру дослідження громадської думки “Civiqs”». 58% опитаних була не довподоби політика президента. Не надто ситуація змінилася й тепер – 55% невдоволених. Схожу картину можемо споглядати й згідно з показниками вищезгаданих «TheRealClearPolitics» та «FiveThirtyEight» – в середньому, +8% на користь Байдена. При тому, що супротивник чинного президента тоді навіть ще не був офіційно представлений як єдиний кандидат від демократів.

Втручання в боротьбу демократичного соціаліста Б. Сандерса, який як і Трамп більше концентрувався на внутрішній політиці (щоправда його модель розвитку соціально-економічної ситуації була дещо іншою ніж та, яку пропагував діючий президент. Сандерс фокусував увагу на соціальних стандартах та реформі медицини. Про це свідчить його програма) мало б допомогти. Та цього не сталося. Підсумок виявився не вельми втішним – +4.2% на користь демократа із соціалістичними схильностями. У Д. Трампа з’явилися причини для побоювань, позаяк його перегравали на його ж полі.

Каталізуючі фактори

Коли Б. Сандерс оголосив, що виходить з перегонів, Суперечка за право посісти посаду преидента повернулася до звичної конфігурації. Тільки-от цього разу вона суттєво ускладнилася. Причинами видозмін стали:

  1. Коронавірус, що виявився серйозним випробуванням для керманича США як кризового менеджера. Поряд з цим варто зауважити, що чинити пандемії достатній спротив Трампу частково заважали обмеження президентської влади накладені законом для того, щоб система стримувань і противаг була максимально дієвою.
  2. Вкрай напружені взаємини із КНР, що лише ускладнилися під дією заяв Білого Дому про приховування частки інформації яка має прямий стосунок до пандемії. З урахуванням концепції цифрової диктатури, яка успішно обслуговує інтереси КПК такі обвинувачення щонайменше обгрунтовані.
  3. Чвари з колишніми медіасоюзниками в обличчі «Fox News». Підставою для конфлікту стали публічні образи на адресу медіахолдингу з боку Трампа. Він змішав з брудом медійників за те, що ті розкритикували його через вживання протималярійних препаратів як превентивних засобів у боротьбі з коронавірусом. Крім того, глава держави обурився з приводу «лобістської бездіяльності» новинарів в переддень виборів. Сюди ж відносимо і намір почасти «перекрити кисень» соц. мережам після того, як Твіттер поставив під сумнів об’єктивність допису очільника Штатів про голосування поштою. По суті ці епізоди в сукупності показали зворотній бік медійності політика такого калібру як президент в американських реаліях. Темний бік Місяця, так би мовити.
  4. Протести викликані поліцейською безкарністю в частині взаємодії правоохоронців із афроамериканцями. Тут примітно, перш за все, те, як розрісся протестний рух. Станом на зараз можемо вести мову про міждержавний характер заворушень. Ситуації як ця слугують сильнодіючим магнітом для радикалів таких як «Антифа» чи до прикладу «Бугало Бойс». В результаті країна, на даний момент, очолювана Трампом, матиме справу з різким зростанням радикальних настроїв у піддатливих до такого впливу прошарках населення. Це не віщує нічого доброго як для президента нинішнього так і для майбутнього, хто б ним не став.

Позиціям Байдена в даний час загрожує далеко не така чинниково-факторіальна маса. По-перше на нього не тисне вантаж подвійної, а часом здається(як от зараз), що й потрійної відповідальності на відміну від Трампа. По-друге Байден не постраждав від власної медійності так як просто не прагнув до подібного статусу, змігши завдяки цьому уникнути несвідомого пострілу власною зброєю у своє ж таки коліно. Зробимо поправку й на достатньо крутий норов діючого керманича, що за умови частих появ у публічному просторі раніше чи пізніше дає про себе знати.

Байден з настанням гарячої фази пвк поступово нарощував «запас міцності». Цьому сприяла тактико-стратегічна концепція «радіомовчання та вчасного втручання» обрана за основну функціонерами кандидата. Ефективна дія цієї лінії поведінки втілилася у +8-10, а подекуди й +12-14% переваги перед Трампом (за інформацію всіх вищевказаних моніторингових організацій). Єдиний прорахунок який міг би серйозно похитнути становище Байдена – це розслідування  справи в якій фігурує син політика Х. Байден та компанія «Бурізма», реінкарноване «плівками Деркача». Та на щастя для Дж. Байдена, так поки не сталося.   

Висновки про спільне і відмінне

Як бачимо, ці дві кампанії поєднують дві особливості. Відчутна роль медійності одного з кандидатів та відсутністю такого яскраво вираженого потягу до публічності в іншого. При чому в першому випадку ця медійність багато в чому допомогла номінальному аутсайдеру яким тоді був президент Трамп. Далі до резонансних викриттів. В першому сценарії таке завдало удару по іміджу кандидата. Не забуваймо й про втому виборців від поміркованих керманичів до касти яких належала Клінтон рівно як і її попередник Обама. В ситуації, яка має місце тепер, викриття ніяк не позначилося на супернику Трампа. Просто тому, що доказова база вочевидь відсутня. Все ж є дещо в кампанії теперішнього, що може з одинаковим успіхом схилити шальки терезів як в один так і в інший бік. Коронавірус та протести. Хто з кандидатів виступить із найбільш ефективною програмою подолання цих викликів той майже напевно зможе гарантувати собі місце в Овальному Кабінеті.    

Популярні статті