Токаєв і Казахстан. Що буде далі?
Ігор Кирилюк, Політолог, студент ЛНУ ім. І. Франка

Позачергові вибори в Казахстані, які відбулися 9 червня 2019 року показали очікувані результати з присмаком насторожі, адже по всій країні відбувалися мітинги забороненої організації «Демократичний вибір Казахстану». Після них залишається досить багато запитань щодо «внутрішньої  кухні» країни,  її становища та політичного транзиту, який від початку незалежності констатував стабільні перетворення без критичних геополітичних, ідеологічних та структурних поворотів.

Відомо, що 19 березня Нурсултан Назарбаєв подає у відставку і його майже тридцятирічний політичний квест добігає кінця. Підконтрольні ЗМІ починають розганяти траур, а в країні розгортається патріотичний «Нурсултан бум» (перейменування столиці, головного стадіону та інших історичних та культурних об’єктів).

Після такого рішення «28-річний капітан» висуває свого партійця, кваліфікованого дипломата Касим-Жомарт Токаева, який в не дуже запеклій боротьбі з опозиційним політиком Аміржаном Косановим, стає наступним президентом Казахстану. Однак опозиціонер Косанов, який не брав участі у виборах більше 15 років, набрав високий результат – 16%.

Цей відсоток показує негативно налаштований електорат, що жадає зміни політичної системи країни та її основного курсу. І, можливо, один із сценаріїв виявиться таким, що через неправильні кроки теперішнього правління, протестна активність буде збільшуватися і розповсюджуватися на різні соціальні класи суспільства. Тому не виключено, що на наступних виборах опозиційні кандидати, які стануть «новими обличчями» формуватимуть власну виборчу кампанію через інтернет та медіа і зможуть похитнути «автентичних рушіїв» транзиту.
Як наразі каже сам Токаєв, для Казахстану це «історичний момент», адже передача влади відбулася в демократичному руслі і не суперечила конституції держави. Але саме розгортання «історичного моменту» може відбутися і без впливової участі Токаєва. Розглянемо декілька сценаріїв політичної зміни в країні.

Перший. Досить багато експертів зазначає, що Токаєв як політичний лідер досить слабкий і за свій період правління буде повністю підконтрольний Назарбаєву, який перейшов з  «public» політики більш в «shadow» політику. Токаєва не характеризують як політика з харизмою чи рішучістю, він радше варіант успішного дипломата, що за роки свого майбутнього президентства виступатиме в якості «речника» Назарбаєва. З цього виходить, що у Назарбаєва залишаються всі важелі впливу на політику у державі. Його головною метою буде:

1) збереження стабільності в державі;
2) мінімізація затрат перед майбутньою економічною кризою;
3) недопущення кланової та бізнесової еліти до форматування політичних інститутів та головних інструментаріїв влади;
4) підготовка до наступних виборів з кровною передачею влади.

Другий. Назарбаєв розіграє сценарій з передачею влади своїй донці Даригі Назарбаєвій. Це може відбутися у двох внутрішньополітичних площинах. Дарига стає майбутнім президентом Казахстану після правління слабкого Токаєва з підконтрольними політичними і економічними елітами. Чому підконтрольними? Ми і зараз можемо стверджувати, що вони знаходяться у руках  екс-президента, але не зрозуміло, яку карту останні забажають розіграти в майбутньому, щоб отримати потужний вплив на політичні процеси в країні.

Інший ймовірний варіант переходу країни з президентської до парламентської республіки. На сьогодні головою сенату (верхньої палати парламенту) є Дарига Назарбаєва, а сам Казахстан від недавнього 2017 року досить часто розігріває у ЗМІ ідею переходу країни до парламентської форми правління. І в цій варіації Нурсултан Назарбаєв виходить «сухим із води», де-факто він здійснює вплив на Токаєва, який де-юре в майбутньому закріпить статус парламентської республіки і наділить Даригу Назарбаєву статусом прем’єр-міністра і головної в країні. Виходить, що країна буде повністю підконтрольна клану Назарбаєвих, які не допустять кристалізації  політичних еліт неугодних чинній владі. До того ж, після відходу Назарбаєва у вічність, Дарига зможе контролювати інститут президентства і самого Токаєва, якщо йому доведеться переобиратися на наступні вибори.

Продовження транзиту?

На мою думку кардинальних змін в найближчому майбутньому не відбудеться. Це можна пояснити тим, що  на сьогодні в трьох пострадянських країнах (Росії, Білорусі та Казахстані) традиціоналізм державності з його гібридною культурно-політичною парадигмою та домішками публічного модерну стає запорукою «стабільності» держави. Закоренілий пострадянський політичний апарат 2019 року в Казахстані повністю контролює усі сфери життя країни.  Навіть за умови високої протестної активності в суспільстві чинна влада через важелі внутрішніх заборон та силових структур зможе знизити ризики.

Виходить, що поки Нурсултан Назарбаєв не позбавлений «велосипеда», якого він і збудував, реальних шансів на стрімкі політичні повороти немає. Адже посадивши туди слабкого Токаєва і забравши у нього педалі, розганяти чи гальмувати останній не зможе. Сам транзит зможе завершитися у випадку повного відсторонення Назарбаєва від влади, але поки цей варіант виглядає малоймовірним. І скоріше за все, екс-президент Казахстану, будує нову модель політичної гри, за якою буде досить цікаво спостерігати в найближчі роки.

Popular articles