Точка неповернення: вихід Трампа з кліматичної угоди

Ірина Беженару, Редактор-аналітик інформаційного агенства Слово і Діло

В останні місяці екологічне питання набуло широкого резонансу через зрив міжнародних домовленостей новообраним президентом США. Позиція Трампа щодо кліматичної угоди була радикальною починаючи з президентських перегонів, що є абсолютним мейнстрімом республіканців.  Серед пріоритетів на перші 100 днів роботи, Трамп називав скасування мільярдних платежів на користь кліматичних програм ООН.

Однієї з найвпливовіших угод щодо вирішення світової екологічної проблеми є Паризька хартія, яка була підписана в конвенції ООН у грудні 2015 року. Однак, вже 1 червня 2017 року очільник Білого дому заявив про плани країни вийти з кліматичної угоди. Зі слів президента, подібні «авантюри» будуть загрожувати економічному зростанню США. Реакція Європи на заяву була очевидною: з виходом США скорочується допомога бідним державам майже на 25%. Саме питання клімату стало одним з найгостріших на саміті G20, який проходив 7-8 липня у Гамбурзі. Підсумкова заява саміту містить лише загальні фрази про боротьбу з кліматичними змінами та окремий абзац про врахування виходу США з Паризької угоди.

В той час, коли після невдалого саміту у Гамбурзі, Європа готувала нову кліматичну конференцію, 4 серпня державний департамент США вже офіційно повідомив про відмову від Паризьких домовленостей. Своє рішення Трамп аргументував тим, що угода несе за собою втрату робочих місць, закриття фабрик і подальший спад в економіці та виробництві. Трамп наводив дані, відповідно до яких, за умови виконання кліматичної угоди, ВВП Америки впаде на три трильйони доларів. Президент США вважає, що домовленість «несправедлива» лише для США, однак є занадто м’якою для провідних забруднювачів – Індії та Китаю. На його думку, ці країни і далі зможуть розвивати енергетику на викопних видах палива, а Європа споруджувати вугільні ТЕС.

Як повідомляє Washington Post, статистику, на яку посилався Трамп, досліджували на замовлення Торговельної палати США та експертної групи ACCF (American Council for Capital Formation). Цікаво, що обидві організації не є прихильниками кліматичної угоди. Організація Greenpeace багато разів зазначала, що ACCF фінансує одна з найбільших нафтових компаній – ExxonMobil. З іншого сторони, наведені Трампом дані, суперечать висновкам, які були зроблені експертами Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD). Відповідно їх даним, політика захисту клімату досить швидко зможе компенсувати витрати, на які підуть країни G20.

Офіційне оголошення про вихід США з кліматичної угоди поки не означає, що Конгрес повністю відмовиться від взятих на себе зобов’язань. Стримуючий фактор знаходиться в юридичній площині проблеми. Країни можуть вийти з міжнародних угод,  лише через три роки від набуття їх чинності, що виключає таку можливість до листопада 2019 року. Державний департамент заявив, що США все-таки продовжать брати участь у міжнародних переговорах на цю тематику. Зокрема, у запланованій конференції на осінь з питань зміни клімату в Бонні. Також на кінець року анонсована кліматична зустріч у Франції.

Про що це може свідчити? Більшість світових ЗМІ охарактеризували подібну ситуацію виходом з «епохи глобального гуманізму» та переходом до стану війни «всіх проти всіх». Хтось зазначає, що головна складова проблеми полягає скоріше у політичному самоствердженні нового гравця, який тільки вийшов на політичний олімп і використовує всі можливості для задоволення власного его.

Зрив екологічних домовленостей є додатковим підтвердженням зростаючого хаосу в міжнародних відносинах, який зумовлений кризами останніх років та агонією, що супроводжує боротьбу за контроль над економікою та сировинними ресурсами нашої планети. Щодо ресурсів, то вже 2 серпня 2017 року Земля мала би виставити рахунок своїм жителям. Саме в цей день людство вичерпало всі ресурси, які планета може відновити за рік. День екологічного боргу настав рекордно швидко. А головними боржниками у 2017 році стали Австралія, друге місце за США. Якщо штати так само будуть використовувати природні ресурси як у 2017 році, то їм знадобиться цілих 5 планет. Якими будуть подальші дії, майже найбільшого боржника планети щодо кліматичної угоди – покаже час, однак конкретних кроків вимагає вже сама планета.

Автор: Ірина Беженару
редактор-аналітик інформаційного агенства Слово і Діло

 

Популярні статті