Як передвиборна ситуація у Польщі вплинула на економіку, геополітику та історичне питання
Спілкувалася Діана Грушанська, студентка КПНУ ім. І.Огієнка

Як зараз розвиваються стосунки між Варшавою та Москвою, наскільки держава готова до проведення виборів, що відбувається зі рейтингами кандидатів та до чого слід готуватися Україні – про це читайте в інтерв’ю з експертом Фонду, магістром політології, випускником Опольського університету Владиславом Сердюком.

  • На початку травня президент Дуда заявив про будівництво газопроводу «Baltic Pipe», який може суттєво вдарити по енергетичним інтересам Росії у Європі. Згодом було прийнято важливий документ – Стратегію національної безпеки Польщі, де Росії відводиться роль «головної загрози». З чим пов’язане таке різке загострення відносин між Варшавою та Москвою і яким чином це відповідає інтересам України?
  • Ця ситуація почала загострюватися іще 2008 року, коли трапилася агресія на Грузію зі сторони Росії. 2014 рік – це також момент відкритої агресії Росії в сторону України – окупація Криму, незавершена війна на Донбасі. Це вагомі аргументи для того, аби з обережністю ставитися до Росії.

Також варто зазначити поведінку РФ як бізнес-партнера на прикладі газових стосунків. Адже Росія використовує газ виключно в політичних цілях. Польща намагається зайняти місце геополітичного лідера в регіоні Східної Європи, а такий лідер повинен бути незалежним від інших – тому вона диверсифікує постачання газу. Ймовірно, що буде перегляд домовленостей задля більш вигідних умов. Польща буде намагатися домовлятися з Росією на рівних, якщо буде домовлятися загалом.

Причина загострення двосторонніх стосунків між Москвою і Варшавою – це суперечка через політику пам’яті. Росія продовжує дотримуватися позиції, що Радянський союз 1939 року прийшов звільняти Польщу. Тому він мав можливість лише «вдертися в Польщу». Те, що Польща реагує на це заперечливо, знаходить підтримку і в інших країнах Східної Європи. Держава знайшла зручний час для того, аби вести гостру політику стосовно Росії. І така політика знайде підтримку в країнах Прибалтики й Україні.

Чим більше у нас буде такої підтримки – тим краще. Питання лише в тому, що зовнішня підтримка не повинна компенсуватися незалежністю на користь іншого геополітичного гравця.

  • Як Ви можете оцінити теперішній рівень двосторонніх відносин між Україною та Польщею?
  • Нейтрально. Україна при президенті Порошенко відверто зайшла в кут у стосунках з Польщею, тому що гуманітарна політика обох країн була конфліктна. Україна прославляла тих, кого в Польщі вважали злочинцями. Країни не хотіли дійти до консенсусу. З 2016 року – відношення різко погіршилося, вони були у стані «неоголошеної війни».

Президент Зеленський вийшов з цього кута, проте поки не можна сказати, що стосунки пішли в правильному річищі. Ми маємо статус стратегічного партнерства, ми не конфліктуємо, є позитивна динаміка у відношеннях президентів. Зеленський зустрічається з Дудою, вони розмовляють і стверджують, що все добре.

Вагоме значення у цих стосунках відіграють українські мігранти. Якби не вони – стосунки могли б бути ще більш в’ялими, ніж вони є наразі. І також варто підкреслити, що головні причини конфлікту, які засновуються на історії – ще не закриті. Якщо наступна влада повернеться на ті самі рейки, по яким їхав Порошенко в історичній політиці, і партією при владі залишиться партія Право і Справедливість (консервативна політична партія Польщі – прим. авт.) – то ці конфлікти повернуться. Тобто зараз вирішені лише наслідки, не причини.

  • Як Ви оцінюєте ініціативу «Трьох морів» – це перспективне об’єднання, чи, скоріше, намагання ряду держав підвищити власний регіональний статус?

– 2019 року Чапутович (Яцек Чапутович – польський політичний і державний діяч, – прим. авт.) сказав, що Тримор’я – це виключно інфраструктурний проєкт. Додав, що його не варто розглядати з геополітичної позиції. Однак ми розуміємо, що там, де є економіка – там є і політика. Це нероздільний ланцюг. Якщо у країн Тримор’я будуть власні економічні інтереси – то вони будуть їх разом активно захищати й на загальноєвропейській арені.

Що стосується входження України в це об’єднання – то поки що немає перспектив, оскільки Тримор’я – це інтеграційний проєкт для країн Європейського союзу. Тут необхідно дати чітку відповідь, тому що це часте питання.

– Уже призначили дату президентських виборів. На Вашу думку, чи впорається Польща з поштовим голосуванням?

– Більш ніж. Навіть якби вони погодилися провести вибори у травні, пошта Польщі впоралася би з цим обсягом роботи. Тут усе просто – вони не мали іншого виходу. Зараз буде певна гібридна форма – за бажанням виборець зможе проголосувати особисто або заочно. Це робиться задля того, аби вибори можна було назвати виборами. Був такий погляд, що заочні вибори не можна було назвати конституційними – тобто дефінітивно вони не підпадали. Те, що частина людей піде голосувати до скриньок – дозволяє запобігти непорозумінь.

  • Що відбувається з рейтингами влади, адже окремі соціологічні дослідження демонструють падіння показників підтримки чинного президента?

–       Річ у тім, що все відбувається в межах допущеної соціологічної похибки у 2- 3%. Рейтинг Дуди зараз утримується на рівні близько 41-42 % (+-3). Грубо кажучи, наразі досить легко зрозуміти, які перспективи у Дуди. Точно так само, як і зрозуміти перспективу Тшасковського (Рафал Тшасковський – кандидат на посаду президента від Громадянської коаліції – прим. авт.). Під час карантину у Дуди були такі показники, які могли б дати йому перемогу іще в першому турі. Відповідно, у порівнянні з тими показниками, сьогодні його рейтинг не такий високий, однак якщо подивитися на соціологічні дані до карантину – вони були приблизно такі ж самі.

Зараз залишилося 2 тижні до виборів. Щодня проводиться кампанія, щодня шанс зробити помилку дуже високий, а будь-яка помилка наразі буде обходитися дуже дорого. Тобто чим більше факапів – тим більше падінь. І це падіння буде дуже стрімким.

Сьогодні чітко зрозуміло, що у другий тур виходить Дуда і Тшасковський. Ми бачимо, що в Польщі продовжується основна боротьба між двома партіями – «Право і Справедливість» та «Громадянська платформа» (польська ліберально-консервативна політична партія, – прим. авт.). Опозиційні кандидати, у яких деякою мірою відрізняються політичні погляди, все одно готові об’єднуватися проти Дуди.

Якщо ПіС не буде помилятися – можливо, до 28 червня (день проведення виборів президента в Польщі – прим. авт.) ситуація з рейтингами Дуди не сильно зміниться. Однак нещодавно трапилася така історія – депутат партії «Право і Справедливість» Пшемислав Чарнек заявив, що представники сексуальних меншин «не рівні нормальним людям». І якщо це вдаряє по рейтингам ПіС, то це однозначно допомагає опозиції знаходити додаткові аргументи для мобілізації свого електорату. Адже тут дуже важливий момент того, хто і як зможе мобілізувати свій електорат, заставити його проголосувати. І ПіС, якщо не відлякують свій електорат, то роблять усе можливе, аби опозиційний електорат цього дня піднявся і пішов голосувати проти. Тому, чим більше буде таких непередбачливих рухів зі сторони партії влади, тим гірше для Дуди, і тим краще для опозиції.

У Дуди дискримінаційний підхід до кампанії, у Тшасковського – інклюзивний, і це йому сильно може допомогти. Тому що так він притягне до себе адекватних людей від інших політичних сил. Дискурс Дуди, який стає все гострішим – не грає на руку ПіС, тому що партія себе позиціювала як помірна та адекватна політична сила. У партії ПіС є поняття «нормальної людини» – «той, хто відповідає традиційним цінностям». Це і є приклад дискримінаційної поведінки.

  • Наразі уже відомо, як може себе поводити Анджей Дуда, у випадку перемоги, щодо України. А от чого варто очікувати від нового кандидата, якого висуває «Громадянська коаліція» – Рафала Тшаковського?

– Зараз складно сказати, проте в загальному «Громадянська платформа» позитивно ставиться до України, і так було завжди. Питання в тому, як вони розглядають майбутні стосунки з РФ – це досить важливо. Якщо переможе Тшасковський – ситуація дещо зміниться, тому що у ПіС не вийде самостійно вести державну політику, у тому числі й зовнішню – оскільки їм доведеться координувати свої дії з президентом. Адже у ПіС немає такої більшості в сеймі, аби побороти президентське вето. Думаю, що стосовно України – це будуть лише позитивні зміни таких двосторонніх контактів. Тільки важливо, аби Польща не встряла у внутрішніх конфліктах, а це цілком реально.

Popular publications