Повномасштабна війна чи великий блеф: чого чекати від Росії
Тарас Сафонюк, експерт Фонду громадської дипломатії

У свій час Альберт Ейнштейн сказав: «Я не знаю, якою зброєю буде вестися третя світова війна, але четверта – палицями і камінням». Фраза, яка змушує задуматись. Сьогодні, напруга між Росією і США досягла нового рівня і, мабуть, є найбільшою з часів Карибської кризи. Втім, на цей раз причиною загострення стосунків двох ядерних держав є не острови в Атлантичному океані, а одна країна в Східній Європі.

За словами прес-секретаря Білого дому Дженніфер Псакі на кордоні з Україною зосереджено більше російських військ ніж будь-коли. 30 березня головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак під час виступу у Верховній раді заявив, що вздовж державного кордону України та на тимчасово окупованих територіях і АР Крим утримується 28 батальйонних тактичних груп противника, і Росія продовжує стягувати війська до кордону з Україною.

Протягом двох тижнів після заяви Хомчака в різних соціальних мережах з’являлись безліч відео у яких колони військової техніки РФ рухались в бік України. Група незалежних розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) виявила за 150-250 км. від українського кордону польовий табір російських військ у Воронезькій області. СІТ дійшла до висновку, що диспозиція російських сил «носить скоріше наступальний, ніж оборонний характер». Журналісти британського телеканалу Sky опублікували сюжет про табір російських військових, включно із технікою, який розташувався недалеко від українського кордону.  У сюжеті британська кореспондентка описує постійний рух важкого транспорту та російських військових у таборі. Натомість головне управління розвідки Міністерства оборони стверджує, що Росія готується до дій, які мають спровокувати військову відповідь України на лінії зіткнення сторін на Донбасі. Таким чином окупанти будують тактику просування вглиб території України. В свою чергу директор ЦРУ Вільям Бернз заявив:

«Очевидно, російське стягування сил у Криму та уздовж кордону Донбасу становлять серйозне занепокоєння. Накопичування сил досягло моменту, коли воно, серед іншого, може стати основою для окремих військових вторгнень».

Представники НАТО, США та країн ЄС традиційно висловлювали стурбованість і продовжують застерігати президента РФ Володимира Путіна від ескалації конфлікту з Україною. Варто відмітити, що інтенсивність подібних заяв набагато вища ніж це було раніше під час інших, подібних провокацій з боку Росії, що відразу було помічено експертним середовищем. Загалом реакція Заходу є дуже активною в контексті нарощування військового контингенту Росії на українському кордоні. Супроводжується вона також і дипломатичною активністю. Зокрема, міністри закордонних справ Латвії, Литви та Естонії їдуть в Україну зі спільним візитом, щоб продемонструвати солідарність на фоні дестабілізуючих дій РФ. Минулого тижня з візитом в Україну також приїзжав голова МЗС Польщі, а 16 квітня запланована зустріч президента України Володимира Зеленського з президентом Франції Емануелем Макроном. Всі ці фактори можуть викликати занепокоєння та перед воєнну напругу, на що Москва безумовно розраховує. Але говорити про повномасштабне вторгнення, не дивлячись на риторику російських ЗМІ, які активно педалюють тему війни і сценарій повномасштабного конфлікту, рано, хоча й потрібно бути готовими до будь-якого розвитку подій.

Насамперед потрібно зрозуміти чого добивається Москва. В даному випадку вона переслідує відразу декілька цілей:

  • Створити додатковий елемент тиску під час переговорів, як з Україною, так і з Заходом, який навряд чи бажає «великої війни».
  • Сформувати умови ядерного стримування для того, щоб повторно задекларувати зону своїх інтересів і потенційно домовитись з Вашингтоном про сфери впливу у світі.
  • Перевірити колективний Захід на міцність і визначити найбільш слабкі місця по яких можна бити в майбутньому. Зокрема це проявляється серед країн НАТО в яких нема однозначної позиції щодо України та підтримки її в разі повномасштабної війни з Росією.
  • Використовувати дану ситуацію в контексті запобігань спробам зупинити будівництво «Північного потоку – 2», який Москва планує добудувати вже цієї осені і чому активно намагається запобігти Вашингтон.
  • Банальна демонстрація сили. Спроба показати готовності до повномасштабної конфронтації в світі задля посилення власної геополітичної суб’єктності.

В даному випадку Росія підвищує ставки у великій грі за допомоги України. Головне питання на скільки багато тут блефу. Полковник запасу Збройних сил України Олег Жданов запевняє, що ані економічно, ані у військовому плані Росія сьогодні не готова до масштабних воєнних дій. Зокрема, Жданов зазначає:

«Зараз ми бачимо холодну війну. Росія та країни НАТО ведуть гонку озброєнь, а Україна, яка де-факто перебуває у війні є серединою цього конфлікту. Стягування військ та збільшення обстрілів це нічого більше, ніж залякування. Відкрито нападати Росія не буде, бо це програшна тактика. Вони стільки часу розповідають всьому світу, що їхніх військ немає на Донбасі, що відкритий наступ був би алогічним навіть попри всю жорстокість Путіна».

Тим не менш, не дивлячись на холодну риторику по відношенню до Путіна президент США Джозеф Байден таки зателефонував президенту РФ і запропонував зустрітись в третій країні. Можливо, таким чином Вашингтон купує собі час для вироблення нової стратегії у протистоянні з Москвою. Однак в Кремлі поки не підтвердили згоду про зустріч, зазначивши, що наразі пропозиція тільки розглядається. Білий дім не дивлячись на приведення в повну бойову готовність збройних сил США, які розміщені в Європі та висловлювання про повну підтримку України в разі наступу з боку Росії,  таки скасували заплановане на цьому тижні розміщення двох військових кораблів у Чорному морі. З іншого боку, 15 квітня Вашингтон ввів нові санкції проти Росії, що також служить певним сигналом для Москви і демонструє тверду позицію Вашингтона по відношенню до провокаційних дій російської влади.

Що стосується України, то сценарій повномасштабного вторгнення із трьох напрямків (ОРДЛО, Криму та північного кордону) здається малоймовірним. Передбачити наслідки таких дій з боку РФ практично неможливо і якщо здоровий глузд ще присутній в Кремлі, то навряд чи вони наважаться на такий крок. Реальним залишається посилення ескалації на Сході із можливим вторгненням збройних формувань РФ зі спробую просунутись вперед. Інші війська на кордоні з Україною швидше за все будуть використовувати як елемент тиску на українську владу. І тут все залежить від того, наскільки емоційно стійкі та політично виважені будуть люди, які прийматимуть рішення в Києві.

Звичайно Москва буде намагатись використати ситуацію, яка склалась навколо України у свої геополітичних цілях. Дії Росії виглядають, як спроба взяти заручника за допомогою якого можна шантажувати інших. Так чи інакше Україна є одним з основних центрів нової «холодної» війни і, напевно, причиною найбільшої, з часів Карибської кризи в стосунках між Росією і США.

Popular publications