Перший візит Макрона в Польщу: до чого тут Україна?
Автор: Владислав Сердюк, політолог, експерт Фонду громадської дипломатії

3-4 лютого президент Франції Еманнуель Макрон вперше відвідав з офіційним візитом Польщу.

В рамках поїздки французький глава держави зустрівся з президентом Польщі Анджеєм Дудою, прем’єр-міністром Матеушем Моравецким, спікером Сейму Ельжбетою Вітек, спікером Сенату Томашем Гродзкім і незаплановано познайомився з кандидатом в президенти від головної опозиційної партії «Громадянської платформи» Малгожатою Кідава-Блонською. Таким чином Макрон чітко продемонстрував, що його влаштує будь-який результат президентських виборів в Польщі й він не робить ставку виключно на правлячу партію Право і Справедливість.

Візит Макрона до Польщі став «проривом» для польсько-французьких відносин з тієї причини, що вони, починаючи з 2016 року, знаходилися в стані відвертого кризи. Париж та Варшава, незважаючи на значну економічну інтенсивність двосторонніх відносин, мали негативну динаміку контактів у зовнішньополітичному аспекті.

Є кілька причин, які привели до погіршення відносин між Францією та Польщею:

  1. Несподівана відмова урядом Польщі від покупки французьких вертольотів Каракал, які виробляються компанією Airbus. В уряді Польщі заявляли, що причиною зриву домовленостей, вартість яких становила 3 млрд євро, були спроби Францією «перетягнути ковдру» на свій бік через що договір ставав невигідним для Варшави;
  2. У Франції вкрай критично підходили до реформи судової влади, яка проводиться в Польщі з кінця 2015 року. На думку європейської та міжнародної громадськості, реформа обмежує незалежність судової влади на користь уряду і парламенту;
  3. Також каменем спотикання є різниця в поглядах на політику по захисту навколишнього середовища і викидів СО2 в атмосферу. Мабуть, що апогеєм напруги в двосторонніх відносинах стала заява Макрона, зроблена ним у 2017 році, про те, що Польща «заслуговує кращого уряду»;
  4. У Польщі критично підходять до євроінтеграційної концепції «Європи двох швидкостей», яку підтримують у Франції. Ця розбіжність носить фундаментальний характер, оскільки визначає майбутнє Євросоюзу.
    Природно, не можна обійти стороною питання, яке найсильніше цікавить українську публіку, а саме відносини з РФ і війна на Донбасі.

Франція і Польща кардинально розходяться в поглядах на антиросійську політику ЄС. Якщо в Парижі вже відверто заявляють про те, що санкційний тиск себе пережив, а РФ, на думку Макрона, є повноцінною європейською державою, то в Варшаві звучать діаметрально протилежні тези.

Польський уряд підтримує Україну і вважає, що РФ не зробила абсолютно нічого для того, щоб країни ЄС зняли з неї економічні санкції. І візит Макрона очевидно ніяк не міг вплинути на те, щоб Варшава змінила свою точку зору.
Ще до візиту Макрона ЗМІ повідомляли, що однією з цілей поїздки в Польщу є залучення Варшави до переговорів по ситуації на сході України перед й після проведення зустрічей в «нормандському форматі». Деякі експерти сприйняли це як ймовірність підключення Польщі до «нормандського формату», однак будь які домисли були знищені під корінь міністром закордонних справ РП Яцеком Чапутовичем, який заявив, що Варшава не має наміру включатися в існуючий «формат».

Це ж твердження Чапутовича зовсім не означає, що Польща не хоче брати участь у вирішенні конфлікту на Донбасі. Одним з найбільш серйозних «проколів» сучасної польської дипломатії вважається той факт, що Польща (в якості важливого регіонального гравця) була безпосередньо залучена в процес вирішення багатозначної кризи (якою є війна на Донбасі) для східної Європи.
При цьому на публічному підході президентів до преси питання війни на Донбасі або відносин з РФ Дудою із зрозумілих причин піднято не був. Оскільки сторони як і раніше не можуть прийти до консенсусу в цьому питанні, Польща вирішила не ставити Макрона в незручне становище й не нагнітати обстановку критичними заявами про РФ та її агресивну зовнішню політику. Якби Дуда вчинив інакше, то він лише посилив би й без того не найкращі польсько-французькі відносини.

Макрон же під час свого виступу відповів на побоювання поляків й заявив, що Франція віддана НАТО, а в питанні війни на Донбасі обмежився лише до символічної заяви про необхідність «прогресу в Україні». Тому залишається сподіватися на те, що дана тема зачіпалася під час розмови президентів «віч-на-віч».

Той факт, що Макрон та Дуда не підняли тему Донбасу (принаймні, в публічному просторі) не є «зрадою» народженою ззовні. Це показує недоліки української зовнішньої політики. Тема збройного конфлікту на сході України поступово вислизає з центру уваги наших європейських партнерів. Це відбувається через об’єктивно недостатню активність Києва як в розв’язанні конфлікту, так і порожнеча в зовнішній політиці.

Франція й Польща також підписали договір про співпрацю, в якому обидві країни зобов’язуються поглиблювати співпрацю в сфері безпеки, трансатлантичному партнерстві, економіці, промисловості та фінансах, а також в протидії змінам клімату.

Таким чином, візит Макрона очікувано приніс в польсько-французькі відносини довгоочікуване потепління. Воно очевидно викликано кризою, яку як і раніше переживає ЄС на тлі посилення євроскептичних поглядів та виходу Великобританії, зміцнює європейські позиції не тільки Франція, але й Польща (що в інтерв’ю визнає сам Чапутовіч).

У свою чергу зміцнення європейських позицій Польщі грає на руку Україні, оскільки ця держава є нашим стратегічним партнером, а двосторонні відносини завдяки старанням влади обох країн також налагодилися. Природньо, ступінь «користі», яку Київ може отримати від посилення ролі Варшави в ЄС, повністю залежить від самої України. При належному підході у зовнішній політиці профіти очевидні, при збереженні порожнечі розраховувати немає на що.

Popular publications