Курт Волкер: шлях від спецпредставника “між крапельками” до ключової для Трампа фігури

Владислав Фарапонов, Експерт аналітичного центру «Ad astra», студент університету Wright State University (США)

Вже колишній спецпредставник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер мав давати свідчення у Конгресі минулого тижня, на наступний день після екс-посла США в Україні Марі Йованович. На жаль, або, на щастя, для Волкера він став першою “жертвою” скандалу не тільки внаслідок своєї відставки, а й першим, але далеко не останнім дипломатом, кого допитали конгресмени під час розслідування у рамках процедури імпічменту Дональду Трампу. Свідчення Волкера перед Конгресом допоможе зрозуміти його роль в скандалі, який призвів до початку процедури імпічменту в США.

Історія карає стратегічну легковажність

Резонансне звільнення Волкера, про яке я писав раніше, у США сприймається як необхідність давати свідчення у Конгресі виключно з точки зору особистої відповідальності пана Волкера. Як колишній розвідник і посол США в НАТО, він розуміє, що його роль в цій ситуації полягала лише у посередництві, та ставить собі за мету довести саме це.

На жаль, слухання Волкера у Конгресі не стало надбанням громадськості, оскільки проходило за зачиненими дверима у минулу п’ятницю. Згодом були опубліковані свідчення пана спецпредставника США в якості свідка по цій справі перед трьома комітетами Палати представників.

Треба віддати належне Волкеру, з самого початку своїх показів він дав чітко зрозуміти, що в Україні він відстоював американські інтереси, та намагався сприяти захисту України від російської агресії і закінченню війни врешті-решт. Його риторика в цьому вже кардинально відрізняється від заяв Трампа чи держсекретаря Майка Помпео, які обмежувались словами “протистояння” та “конфлікт”. Де-факто цим Волкер визнав, що мав особисті зобов’язання не тільки перед американським, а й українським народом, що лише підвищує його авторитет як неординарного політика та дипломата.

Попри те, що Волкер вже не обіймає посаду представника держдепартаменту США по Україні, він висловив сподівання, що робота, яку йому вдалось розпочати, буде продовжена.  Натомість  сигналом, який варто читати між рядків, слід сприймати його фразу: “Коли мені навесні 2017 року запропонували очолити цей напрям, в публічній площині в США лунали дуже контраверсійні думки щодо доцільності підтримки України”.

Нагадаю, що Волкер був призначений на посаду ще за часів головування у Державному департаменті Рекса Тіллерсона, який особисто приїхав до Києва представити Волкера влітку 2017 року. Сам Тіллерсон був незабаром звільнений Трампом, і Волкеру довелось працювати вже з його наступником —  Майком Помпео.

Глобальна відвертість дипломатії 21 століття

Волкер вперше публічно виголосив питання, які безпосередньо допомагають зрозуміти політику Білого дому щодо України протягом останніх років. Курт Волкер запевнив усіх, що без його впливу, США не продовжили би санкції щодо РФ, можливо не визнали би Крим українським (декларація “Помпео” 2018 року), або взагалі уклали би “велику угоду” з РФ за рахунок обміну територіальної цілісності України на участь у конфлікті в Сирії.

Наступна кардинальна відмінність від заяв Трампа полягає в тому, що Волкер переконаний у необхідності об’єднання європейських союзників США та Канади з метою координації допомоги Україні. Також Волкер прозоро натякнув, що він виступав однозначно за підписання формули Штанмайєра та імплементацію Мінських домовленостей. Волкер не побоявся сказати, що два роки тому “м’яч був на полі” Росії, натомість зараз Україна набагато більше контролює ситуацію.

Курт Волкер звинуватив Юрія Луценка в тому, що останній, будучи генпрокурором, який вже покидав свою посаду, дозволив собі висловлювання, які майже поставили хрест на всіх його напрацюваннях протягом цих років, і ледь не призвели до втрати Києвом колишньої підтримки Вашингтону.

Вперше в цьому скандалі було озвучено те, що помічник Володимира Зеленського Андрій Єрмак сам попросив Волкера організувати зустріч із особистим адвокатом Трампа Руді Джуліані. Хоча зрозуміло, що Волкер цього хотів сам, адже усвідомлював, що Джуліані, і можливо Трамп повірили стереотипам щодо негативного іміджу України, очевидно маючи на увазі на підтримку українськими високопосадовцями опонентки Трампа на виборах президента США 2016 року.

Чому Волкера допитують за те, що хотів Україні лише кращого?

З усіх показів Волкера складається враження, що ми дійсно йому не байдужі. Саме тому він і пішов на організацію зустрічі Андрія Єрмака і Руді Джуліані, можливо, навіть розуміючи ризик такої власної участі в цьому.

Найголовніше для нього самого, він повністю відокремив себе від участі власне у скандалі навколо розмови Трампа і Зеленського, де Трамп ніби просив розпочати розслідування щодо Джо Байдена. Волкер запевнив конгресменів, що він ніколи не чув, або більше, не брав участі ні в чому подібному. Волкер надав докази того, що діяльність віце-президента Байдена часів Обами ніколи не була предметом його контактів ні з українськими можновладцями, ні американськими.

На відміну від свого останнього інтерв’ю в Україні, Волкер сказав, що він попереджав українську владу у необхідності розслідування, задля того, щоб жодні дії не могли бути розцінені як втручання в американські вибори. Натомість місяць тому він публічно заявив, що ніякого втручання у вибори в США 2016 року з боку України не було. Декілька разів Волкер заявив, що однозначно висловлювався на підтримку надання летальної зброї для України, і запевнив, що він на своїй посаді намагався сприяти цьому.

Остаточне “відхрещення” Волкера від скандалу слід шукати у фразах: “Я не чув розмову між президентами України та США 25 липня цього року, та дізнався про зміст розмови лише після оприлюднення запису цієї розмови 25 вересня.” Це остаточно виключає конспірологічні теорії щодо ознайомлення Волкера з діяльністю Байдена-старшого та його сина в Україні. Натомість Волкер заявив, що знає Джо Байдена протягом 24 років як людину честі, та ніколи не повірить у те, що Байден використовував свою посаду задля особистої вигоди.

Не Трампом, а Джуліані єдиним

Волкер постійно повторював фразу про те, що Джуліані не представляє ні уряд США, ні Держдепартамент, при цьому розуміючи його близькість до Трампа. І зараз стає очевидним, що Волкер має і мав достатній авторитет перед Трампом, але не настільки як Руді Джуліані. Волкер натякає, що попри всі його старання запевнити свого президента запросити Зеленського до США, Трамп категорично відмовлявся від цього, шукаючи причини у корупції та оточенні Зеленського. Перед першим і другим туром президентських виборів цього року, Сергій Лещенко як радник Зеленського сприймався у Вашингтоні як справжній ворог Білого дому через свою участь у справі колишнього керівника передвиборчого штабу Трампа —  Пола Манафорта.

Після довгих переговорів цього літа, Єрмак та Джуліані зустрілись у Мадриді саме завдяки посередництву Волкера, та обидва, за словами Волкера, були задоволені зустріччю. Після того, Джуліані заявив, що умовою зустрічі на рівні перших осіб є публічне наголошення на продовженні реформ з боку української сторони, і конкретне згадування розслідування щодо компанії “Бурізма”.

Такого роду заяв нова українська влада не збиралась робити, як можна зрозуміти, саме після консультацій з Куртом Волкером. Здається, саме на цьому грунті і виник особистий конфлікт між Джуліані та Волкером.

Заради справедливості, Волкер ніколи не дозволяв собі жодних некоректних висловлювань щодо колишнього мера Нью-Йорка, чого не скажеш про самого Джуліані. Курт Волкер і його свідчення можуть стати ключовим доказом для спростування “зради” американських інтересів і порушення Конституції, якщо безпосередні учасники цього скандалу підтвердять те, що розповів колишній спецпредставник Держдепартаменту США в рамках допиту на парламентських слуханнях.

Популярні статті