«Чорний Блок» або три наріжні камені новітнього суспільства «рівних можливостей»

Богдан Боднарук, Студент КПНУ ім. І.Огієнка

Батько ідеології класичного комунізму провіщав нескінченну класову боротьбу поміж пролетаріатом та дещо більш статечними членами соціуму. Найбільш близькою до первинної (принаймні на перший погляд) стала російська інтерпретація урівняйлівки. Росіяни гадали, що збагатили канонічний комунізм, увівши до формули змінну посиленого державного нагляду. Це нововведення виявилося для них фатальним, зайвий раз довівши низьку життєздатність соціально орієнтованих політичних систем, де держконтроль є особливо виразною та сильною компонентою. Усунути цей істотний нелолік спробував анархокомуністичний міжнародний радикальний антиглобалістський рух «Чорний Блок». Що ж являють собою три наріжні камені, котрі згідно із переконаннями чорноблоківців допоможуть успішному будівництву неокомунізму?

Комуністичний анархізм і антиглобалізм

Члени радикального суспільно-політичного руху «Чорний Блок», утвореного в роздробленій Німеччині на початку 80-х зараховують себе до анархокомуністів та антиглобалістів. Основу їх переконань становлять з одного боку цінності притаманні так званому «вільному комунізму», сенс якого в тому, щоби позбавити державу панівної позиції в обраній моделі суспільного устрою, натомісць запропонувавши всій верхівці роль арбітра-розпорядника. Основним завданням глави держави, а отже й урядовців буде розподіл матеріальних благ. Тобто мова йде про щось віддалено схоже на мінімізований етатизм. В рамках цього таки дуже пом’якшеного етатизму передбачено надання економічній системі абсолютної свободи розвитку. Зміст анархокомунізму в частині розвитку економіки і суспільства можна вмістити у гасло: «Вільна економіка – вільне суспільство». З іншого боку – у поглядах «Блоку» досить чітко прослідковуються антиглобалістичні мотиви. Задля сприяння всебічному розвиткові фінансово-економічної сфери в планетарному масштабі, «Чорний Блок» проголосив себе непримиренним ворогом ТНК, чия успішність не в останню чергу залежить від регулярних інвестицій урядів та зацікавлених світових фінансових еліт. Послідовники «Блоку» оцінюють такий перебіг подій як найгірший прояв вселенської несправедливості. Радикалів невимовно обурило те, що замість інвестування в економіки національних держав, господарі високих кабінетів добровільно дозволяють ТНК в рамках закону займатися грабунком держб’юджетів. Єдиноправильний спосіб відновлення статусу кво активісти вбачали у саботуванні глобалізації, нівелюванні останньої за всяку ціну. Головним інструментом підривної роботи антиглобалісти обрали насильство.

Фанатський інтернаціонал: активні носії і новий пролетаріат

Коли ми чуємо як в якій небудь розмові, між фахівцями, а чи навіть поміж нічим непримітними громадянами лунає слово «комунізм», на думку відразу спадає ключовий симпатик ціієї ідеологічної парадигми-представник пролетаріату. Асоціативний ланцюжок в цьому випадку спрацьовує бездоганно. Поставмо логічне запитання: Кому ж відведена роль нового пролетаріату у ситуації із сумішшю антиглобалізму, та анархокомунізму? Найкраще підійдуть звісно ж непосидючі футбольні фанати. Вони і в минулому демонстрували високу позитивну чутливість до різного роду радикалізму. До прикладу, іспанські фанати початку-середини минулого століття, обставини політизації яких описав А. Мананов у своїй праці «Іспанські війни» (наполегливо рекомендую ознайомитися усім шанувальникам «навколофутбольної» кухні).

 Оскільки рух радикальних поборників анархокомунізму зародився, як вже було згадано на теренах німецьких, то відповідно і першими активними носіями та ретрансляторами стали німецькі ультрас. Відносно свіжий у пам’яті світової спільноти епізод активної протидії глобалізаційному поступу з боку «ЧБ», мав місце не більше ніж 3 роки тому. 7-8 липня 2017-го року відбувся раніше запланований саміт «Великої Двадцятки». Місцем зустрічі став німецький Гамбург. Доки сильні світу цього засідали, вирішуючи нагальні питання загальносвітової ваги, ультрас місцевого ФК«Гамбург» вчиняли вуличні безлади від імені чорноблоківців. Також до побратимів по ідеї доєдналися прихильники «Санкт Паулі», відомі своєю огидою до «американського імперіалізму». Чільну трійку замкнули фани колективу з нп. Росток. Противники на полі в рамках «політичного дербі» («Ганза-«Санкт Паулі»), стали союзниками в боротьбі проти чергового глобального контакту. Буквально наступного дня ціла низка ЗМІ, серед яких вдосталь було й вітчизняних, відрапортували про масові заворушення ультралівих під час міжнародного заходу. Як бачимо, новому пролетаріату зовсім не обов’язково відповідно виглядати. Головне – бути ефективними ретрансляторами ідей. Основним засобом ретрансляції, як вже зазначалося, є груба сила, яскравий приклад її демонстрації впізнаємо у подіях навколо саміту «G20». Двома роками пізніше ультрас ФК «Марсель» у складі корпусу анархістів-чорноблоківців декілька разів брали активну участь у демонстраціях «жовтих жилетів». ЗМІ нарахували 5 випадків (з березня по грудень минулого року). Тактика застосовувалась все та ж: погроми, розбійні напади, псування майна державного і приватного.

Пролетаріат інтегрований у класичний комунізм від блоківського відрізняється тим, що перші знаходили час і для врочистої ходи на параді на радість лідерам, і для безпосередньо пролетарської діяльності, тобто прикладання фізичних зусиль для покарання капіталістів. Новий же пролетаріат номінально таким не є, належачи до абсолютно різних прошарків суспільства. Схожість між «старими» і «новими» полягає тільки у подібності використовуваних методів та засобів впливу на оточуючу дійсність. Несхожість на ретроверсію є на перший погляд запорукою упіху.

Поразка на пострадянському просторі: як та чому?

Визначальну роль у структурі вищевказаного руху, як вже неодноразово було сказано, відіграють ультрас. Вони проводять наочні демонстрації ставлення антиглобалістів до сучасного світу, а також є живим втіленням основи революції, її ударною силою. На території, що колись носила узагальнену назву «соціалістичний табір», пошуки кадрового ресурсу для революціонерів будуть, та і вже по суті є марними. Абсолютна більшість ультрас постсоціалістичного світу позиціонують себе як праворадикальні об’єднання. Відповідно правий радикалізм передбачає відстоювання ідей сильної держави, та водночас згоду на природній стан речей в контексті глобалізації. Зупиняючись більш детально скажімо на прикладі тих же України та Росії, варто напевно розтлумачити, чому саме ми «маємо, що маємо». Наша ультра ще з часу Євромайдану активно демонструє свою державницьку та європейську зорієнтованість. Тобто у себе на батьківщині бачимо активацію і державництва і добровільного бажання «глобалізуватися». В РФ ситуація дещо інша. Тут еліти, послуговуючись агресивною пропагандою та практично невичерпним ресурсом силових структур провели процедуру штучної реідеологізації, змусивши таким чином фанів діяти в інтересах авторитарної вертикалі. В умовах російського суспільства можливо активувати тільки антиглобалізаційну складову, та й то лише тому, що вона добре співвідноситься із поточним євразійським вектором тамтешньої політики. Лівакам на кшталт «Блоку» тут нічого робити з об’єктивних причин. Відсутність джерел живлення силового осердя означає крах революційного сценарію.

Коли все проти тебе

Провести ефективну рекрутингову кампанію для поновлення сил ударного осердя з ультрас «Блоку» вдалося тільки на Британських о-вах. Серед поціновувачів команд-учасниць тамтешніх футбольних чемпіонатів(АПЛ, Чемпіоншип, Шотландська Прем’єр Ліга) знайшлося чимало охочих стати на заваді незворотньому процесу глобалізації. Ультрас Селтіка, Ліверпуля та МЮ зробили свій вклад у голосування за вихід із ЄС. Щоправда з огляду на декларативну політику організації, ця перемога є зовсім незначною. Невдовзі після довгоочікуваного виходу монархія розпочала з Євросоюзом перемовини про укладання нової економічної угоди. Це ставить хрест на намаганнях радикалів мінімізувати вплив ТНК та їхнього капіталу на острови. Тепер нагодився ще й коронавірус, який наново згуртував у тому числі й вже здавалося б не таких близьких партнерів.

Три ключі до успіху, який є недосяжним

Першим основоположним ключем є ідеологічний фундамент, себто анархокомунізм. Важливим також є й нашарування, в основі якого розташовано антиглобалізаційне світобачення, його можна назвати похідним від першого ключа. Нарешті третім є квазіпролетаріат в особі радикальних ультрас. Насправді ультрас є рушійною силою, на яку покладено місію через вчинення насильства донести позицію «ЧБ» до оточуючих. В першу чергу до урядів національних держав та міжнародних корпорацій. За відсутності грамотної стратегії дій, яка б включала в себе рівномірне застосування всіх трьох компонентів, а це ще раз нагадаємо є ідеологія, субідеологія і сила, надлишкова увага приділяється виключно ультрас як ланці опору, котра відповідальна за демонстрацію сили. За таких обставин подібні радикальні формування приречені на нищівну поразку, позаяк мобілізують проти себе весь глобальний світ.

Популярні статті